Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Село Балківці розташоване за 39 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Мамалига. Щодо походження назви, села Балківці, існує така легенда.

Ще у данину у Молдові жив боярин, який мав лише одного сина на ім'я БАЛКО. Перша згадка про село є в документі 1454 року, на ПІВНІЧНІЙ його окраїні виявлені два поселення трипольської (ІУ-ІІІ тисячоліття до н. є. і черняхівської ІІІ-ІУ століття нашої ери). Будучи ще малим хлопчиком, син дізнався з вуст людей про ХОТИНСЬКУ фортецю і йому захотілося побачити всю її красу. Про бажання БАЛКО розповів батькові ї попросив його відвести до Хотина. Але батькові тоді не було до мрії сина, бо займався своїми, більш серйозними справами.

Та щоб заспокоїти сина пообіцяв відвести його, але трошки пізніше. Оскільки батько не міг супроводити сина у цю подорож, він відправив з ним охоронців, щоб охороняли від будь-якого лиха. Та ось зібралися вони в дорогу. Мандруючи широкими полями, втомилися і вирішили відпочити.

Зупинилися відпочити якраз на нашій землі. Минали дні, а разом з ними і цілі роки. Син підростав але ця мрія не покидала його. Він все більше мріяв побачити фортецю.

Та ось і настав той чудовий літній день. Синові виповнилось 16 років. Батько у подарунок підготував йому цю поїздку. Вночі на них напали розбійники, щоб пограбувати. Охоронці БАЛКА почали оборонятися, але нападники несподівано вбили БАЛКА.

Про смерть сина дізнався батько, який прибув впевнитися, що це правда. У цьому місці він поховав сина та посадив дерево. Згодом збудував дім та переїхав з родиною жити біля свого сина. І з того часу це місце називали БАЛКІВЦІ про згадку сина боярина. Але біля того дерева, де була могила, - цілий сад, а біля саду посадили алею. Бояриня любила прогулюватися вечорами алеєю.

Боярин мав багато землі, де працювали люди села. І кожна земля тоді отримала назву, яка збереглася до нашого часу. Наприклад: у західній частині села знаходиться земля, яку називають “На верху”, бо знаходиться на горбі.

У східній частині села земля називається “ кам’яна ”, бо колись тут була каменоломня.

До нашого часу збереглося назва великого мосту – “міст Антона”. Пояснюють це тим, що колись у село приїхав священик, який мав двох синів : Іван та Антон. Одного дня, під час збору громади людей, Антон запропонував збудувати міст. Людям це сподобалося і вони підтримали його. Готовий міст вони назвали “мостом Антона”.

Боярин мав пасіку, яка займала чимало землі. Ця земля донині зберегла назву “Пасіка”.

У селу є найвище місце під назвою “Холм”. З цього місця зранку, до появи сонця, можна побачити місто Хотин.

Землі на яких паслася худоба боярина називалася пасовисько, зараз так називають одне з регіонів села.

Перший колодязь у селі мав назву “Колодязь Гаврилаша”. Його назвали на честь чоловіка, який знайшов джерело та виконав його. Так описується про початок поселення на території нашого села.

Назва одної з частин землі села “Бабани”, взялося з історії панування однієї багатої боярині. Е згадки про те, що це була сувора та скупа людина. В неї не залишилося потомків, бо сама не мала дітей. А перед смертю, замислившись про свій слід на землі, вона вирішила всю свою землю роздати між бідняками. В знак вдячності люди донині називають ту землю – “Бабана”, в честь імені доброї жінки Ганни.

На території нашого села колись була велика битва з турками. Після цієї битви на тому місці залишилося мало турків. Вони не могли, тікаючи від Сагайдачного забрати з собою все загарбане багатство, тому вирішили його закопати. До сих пір люди нашого села шукають той курган із скарбами турків, але багато хто з них лише пошкодило собі, покалічивши щось. Тепер ще кажуть, що турки те місце. І скарб зможе знайти та розкопати лише справжній турок.

На території села знаходиться історичні пам’ятки, які датуються. ХУІІ століттям. Це стара церква (1908 р).

1908-1912 була збудована церква у нашому селі. Засновниками церкви вважається священик Олександр Чугурян та боярин Гаєвський. Перший звінчався у церкві Курус Тимофій Герасимович з Бодян Пелагеєю Семенівною.

Церква мала у своєї власності 18 гектарів землі з якої 12 га належали дякові. Старостою в ті часи був Саїнчук Микола Пантелеймонович, у церкві був Саїнчук Георгій Миколайович.

Священик Олександр мав сина Данила який навчався у Румунії, він став міністром фінансів. Коли Данило повертався додому люди села дуже гостинно, з великою повагою та любовю приймали його. І за цю доброту Данило хотів ім. Віддячити, але не знав чим. Він запитав людей. Селяни побажали мати базар.

Історія школи бере початок з минулого століття. Старожили села згадують, що школа в селі Балківці виникла у 1886 році. Це була чотирирічна школа, класи комбіновані. Це була початкова школа. Вона розвивалася переходячи від початкової до семирічної, восьмирічної і з рештою до середньої загальноосвітньої школи.

Записи були зроблені на основі розповідей старожилів нашого села та деяких документів що збереглися в родинах селян с. Балківці.

Звичаї та обряди села Балківці.

Кожне село має свої звичаї, обряди притаманні лише даній місцевості. Цим вона і стає унікальною. Ось і наше село багата на різноманітні унікальні звичаї та обряди.

Треба сказати що в нашому селі добре уживаються представники різних релігійних конфесій: православні християни, баптисти та адвентисти сьомого дня. Тому і свята в села теж різні. Але більшість людей є православними, тому свята у нас теж – православні.

Так свято – Великдень. Це одне з найбільших після Різдва Христового, свят у християнському світі. Святкуємо в Україні ще з Х століття. Настає свято весною в період з 22 березня по 25 квітня. Свято пов’язана із Воскресінням Ісуса Христа і тому і має назву Великдень.

Великдень, це свято що об’єднує сім'ю. В ніч перед Великоднем розпалюють велике вогнище яке сповіщає велике диво – Воскресіння. Великодневої неділі вся сім'я іде до церкви освячувати пасху. Цього дня, за звичаєм, всі люди при зустрічі цілують один – одного і вітають: “Христос Воскрес!”. У цей день маленькі діти ходять по господах з освяченою водою і несуть благу вість всім людям. Великодній тиждень триває шість днів.

За матеріалами сайту:

http://www.oblrada.cv.ua/news/5766/

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 36 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист