Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Дата заснування села Війтівка Бернадського р-ну, Вінницької обл. припадає на 1625 рік. Село Чапаєвка до 1946 року називалось Війтівка. Колишня назва села походить від польської назви війт - староста, який поселився на території села.

Війтівко, Війтівко,
Досвітняя зірко.
Дягла ти на місто
Вишивачок намиста.
Війтівко, Війтівко,
Подільська вкраївко,
Джерело голосів і тепло
кольорів
Квітуй же, Війтівко,
Як маку голівка,
Килимами світ радуй
І нас згадуй.


І. Козак

Назву села на Чапаєвка змінено за бажанням колгоспників. 40 років наше село носило назву Чапаєвка, а у 1996 році селу повернуто його історичну назву Війтівка.

Протеєрей Іван Корсовецький підтверджує, що село Війтівка виникло в XVII столітті. До 1791 року в селі сповідували католицьку релігію, нав'язану їм польським урядом. З приходом російських військ в село, уніатського священика було вигнано і жителі села прийняли православ'я. Через село протікає невеличка річечка, яку раніше називали Війтівочкою, а тепер Муравкою. Вона впадає у притоку річки Дохни, яка несе свої води у Південний Буг.
У давнину через Війтівку пролягав шлях з Бердичева до Балти.

У селі збереглась чудова мурована церква Різдва Святої Богородиці, яка була побудована в другій половині ХІХ століття. Цей храм пережив Другу світову війну. В храмі також збереглись старовинні ікони, які були написані в XIX столітті нашими односельчанами Гнатом Петришиним.
З споконвіку жителі села займалися землеробством. І збирали великі врожаї. Також війтівчани займалися відгодівлею та торгівлею свининою і приготування смачних окороків і ковбас, які вивозились до Одеси та Варшави.

Жителі Війтівки протягом усієї своєї історії відзначились набожністю, глибокою відданістю традиціям християнства. Ці традиції зберігались навіть у часи найбільшого піднесення войовничого атеїзму. Першим православним священиком у Війтівці був видатний борець за утвердження православ'я на Поділлі у 18 столітті Василь Мокрицький. Помер він у 1804 році, похований біля церкви.
За церковними відомостями, у 1935 році у Війтівці проживало 1065 чоловіків і 984 жінки. У час володіння селом поміщика Станіслава Юркевича тут було 343 двори, у яких проживало 2128 жителів - більшість з них українці, але було і 26 євреїв.

Відомо, що у 1872 році село зачепила епідемія холери, від якої померло 60 чоловік.
У 1904 році під час війни з Японією 45 чоловік з Війтівки було забрано на війну. А події революції 1905-1907 років не залишили байдужими жителів села. Ось що згадував учасник тих подій Григорій Максимишин:
'У серпні 1906 року люди відмовилися звозити з поля урожай і молотити, вимагаючи підвищити їм плату за роботу. Тоді поміщик викликав з Бершаді драгунів, але навіть їх приїзд не примусив працювати, поки не була виконана їхня вимога.
Коли у 1917 році у село надійшла звістка про революційні події, селяни розпочали боротьбу за конфіскацію поміщицьких земель і майна. В селі було створено комітет незаможних селян. Першим його головою став Андрій Коваль.

З 1918 по 1924 ріку селі діяв революційний комітет. У 1924 році було вперше організовано колективне господарство «Радянський господар», перейменоване згодом у колгосп імені Будьонного. У 1929 році в село прибув перший трактор. До початку Великої Вітчизняної війни у селі було чотири колгоспи. У Великій Вітчизняній війні брали участь 1119 жителів села. В 1961 році на території села було побудовано: електростанцію, клуб на 400 місць, новий будинок контори .
В селі Війтівка до 1875 року школи не було. Батьки, які бажали навчати своїх дітей, віддавали їх в науку до дяка. Навчання проводилося 2-3 рази на тиждень. Так, селянин Химчук Корнило кожний рік навчав у себе в дома 5-6 хлопців. У 1875 р. в селі було відкрито школу, яку розмістили в будинку бувшого волосного управління. В школі з 1875 року по 1892 рік навчалося від 35 до 45 учнів. У 1892 році в селі відкривається церковно-приходська школа, яка розмістилася в будинку попа Микити Громачевського і діяла до 1964 року. Термін навчання в школі становив З роки.
Ha базі цієї школи у 1892 році відкрили школу для дівчат, в якій навчалися діти З роки.
З 1917 по 1931 pp. в Війтівці існує початкова школа з 3-х річним навчанням, а з 1929 р. - з 4-х річним навчанням.

В 1931 р. на базі початкової школи відкрилась семирічка, яка була розміщена в чотирьох будинках. Перший випуск семирічної школи був у 1934 році.
В 1941 р. навчання було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу країну.
З 1944 по 1953 pp. в селі Війтівка була семирічна школа. В 1953 р. в селі відкрили середню, а в 1955 р. - відбувся перший випуск 1.0-го класу.
1964 p., першого вересня наші учні перейшли в просторі класи нової школи.
Пам'ятним для освітян і учнів залишився 1987 рік. В цей ювілейний рік місцевий колгосп ім. Леніна подарував для них триповерхову красуню-школу, урочисте відкриття якої відбулося в переддень 1987-1988 навчального року.

Після війни історичну назву села Війтівки було змінено на Чапаєвку, хоч Василь Іванович ніколи не був у наших краях і нічим тут, звісно, не відзначився. Аж через п'ятдесят років, у 1996 році селу повернуто його первісну назву. За післявоєнний період на краще змінилося обличчя села, з'явилося чимало новобудов, виробничих приміщень.

Це стало можливим завдяки успішній діяльності місцевого колгоспу імені Леніна. Особливо успішним була діяльність цього господарства за час роботи голів Івана Печериці та Олексія Гончарука. Вони дуже багато зробили для соціально-економічного розвитку села. Нині провідними підприємствами є Понад п'ятдесят років вірно служить Богові, церкві і людям священик храму Різдва Святої Богородиці протоієрей Іван Данченко, разом з ним виконує свою місію благочинний Георгій Кожокарь.

У 2005 році було зареєстровано 39 народжень, 77 чоловік померло, шлюбів укладено 24.

Війтівчани, як було сказано вище, завжди відзначались набожністю. І у дні великих церковних свят, і в неділю у церкві завжди багато людей. Сільська рада налагодила належні контакти із священнослужителями, які завжди відгукуються на прохання взяти участь у різних масових заходах. А недавно при церкві створено чудовий церковний хор, недільну школу в якій дітей навчають основам православ'я. Іноді жартома її називають церковно-приходською.
До речі, на базі церковного хору і школи планується створити сільську школу мистецтв - вчити дітей співати, малювати, розкривати інші здібності до мистецтва. Для цього передано церкві приміщення, в якому справді колись була церковно-приходська школа. Викладатимуть тут вчителі музики, працівники дитячого садка. Одним із викладачів є колишній директор Бершадської музичної школи, знаний хормейстер Іван Варгоцький.

Війтівка - одне з найбільших і, без сумнівів, найкращих сіл району. Кожен, хто вперше потрапляє до села, уражається його неповторним обличчям, добротними будівлями. Село будується і зараз. Маємо понад триста забудовників, зростають новобудови на вулицях Сонячній, Вишневій, у мікрорайоні Молодіжному. Війтівка поступово перетворюється у невелике, але привабливе містечко. З'являється, звісно, і багато проблем, зокрема, екологічних, але депутатський корпус, виконком постійно тримають у полі зору ці проблеми, намагаються їх розв'язувати в міру сил і можливостей.
Війтівка завжди славилася здобутками у царині фізкультури і спорту. Про це свідчать численні відзнаки - дипломи, грамоти, кубки, завойовані спортсменами різних поколінь.
При сільській раді працює спортивним інструктором студент-заочник Сергій Рудь. Він працює із Василем Івашківським, іншими ентузіастами фізкультури. Необхідність пожвавлення стадіон. У зимовій період спортсмени займаються у спорткомплексі птахокомбінату.

Сільський художник Володимир Якович Замковий очолив гурток живопису, який об'єднав юних. Малюнки гуртківців займають призові місця на районних та обласних конкурсах. Створено галерею дитячої творчості. Виставляючи свої малюнки, юні художники заробляють свої перші гроші, один ряд малюнків було продано, і отримані кошти витрачено на розвиток клубу.

Не гірші успіхи мають учасники гуртка «Умілі руки». Виготовлені їхніми руками м'які іграшки стали гарними подарунками для вихованців дитсадків. Чудові вишиті серветки, рушники, наволочки користуються попитом серед ровесників, батьків, учителів.

При будинку культури, наприклад, працює 15 гуртків художньої самодіяльності, з них 4 дитячих і 11 дорослих, два мають високе звання народного, яке неодноразово захищали. Також у будинку культури працює вокально-інструментальний оркестр. У сільському будинку культури працівники організовують виставки, проводять читацькі конференції. Так, торік з успіхом пройшли 4 виставки, це - вишивок, писанок та килимів, квітів, дарів землі. А на честь 370-річчя Війтівки було представлено виставку на тему «Історія села в фотографіях її жителів».

У кінці можна сказати тільки одне: «Хай на щедрій війтівській землі розквітають усі жанри народного мистецтва - вишивка і ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, живопис і графіка, писанки, зберігаються традиції та звичаї наших прабабусь, а їх майстерність передається майбутнім поколінням.
Отже, хочеться вірити, що село буде процвітати і надалі.»

 

За матеріалами сайту:
http://www.selo.in.ua/ua/obl_vin/reg_bershad/selo_viytivka

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 87 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист