Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Селище  - Петропавлівка являється районним центром .
Петропавлівська земля володіє безцінним спадком, одержаним від минулих поколінь. Це – мудрість і талант хлібороба, це – злет душі у народній пісні, це – прекрасне слово поета, це – фантазія кольору у вишитому рушникові. В руках майстрів колись співало дерево, дзвенів метал, зоріло променями сонця скло, а плуг старанно клав борозенку до борозенки. Лилося булою рікою чисте полотно з – під рук вправної ткалі, дарували свою красу ружі рід вікном білосніжної хатини.

petropavlovka_clip_image002.jpgСпадок Петропавлівки – це й порослі ковилою кургани в чистім полі, і німі свідки минулих тисячоліть кам’яні половецькі воїни, і скіфські “баби”. Це і прекрасна у своїй архітектурі Свято – Петропавлівська церква у центрі селища.
Петропавлівка – селише міського типу, районний центр. Розташована в північно - східній частині області, за 137 км від Дніпропетровська. Залізнична станція Брагинівка – на відстані 6 км. Селищній раді Петропавлівки підпорядковане смт.Брагинівка.

 

Кожен населений пункт - місто чи село - має свою історію. Зокрема цікаву і славну історію має селище Петропавлівка.

На початку 17 століття Лівобережна Україна, або Слобожанщина була слабо заселена, особливо її південна частина. Сюди часто приходили кримські татари і турки, які грабували український народ, сотнями гнали в турецьку неволю. Щоб захиститися від тих наскоків, на берегах Самари, Вовчої, Орелі і навіть річки Бик, яка протікає по селищу Петропавлівка, поселилися запорізькі козаки.

За матеріалами історико - краєзнавчого музею с.Петропавлівка відомо:
Карта Запорізької Січі свідчить – територія Петропавлівки належала до Самарської паланки;
В селі Микольське  (Петропавлівського району) був козацький зимівник, а це практично біля селища Петропавлівка;
Козацькі “чайки” плавали річками Самарою, Вовчою, Биком до річок Міус, Кальміус, щоб потрапити в Азовське море.
Про поселення козаків у нашому краї свідчить те, що у місцевому музеї є дерев”яна балка хати з цифрами 1671, а побудована вона була так, як козаки будували свої хати – на дві половини.

В 1701 році розпочалася Російсько - турецька війна, яка закінчилася розгромом турок. По мирному договору північні береги Азовського моря відійшли до Росії. Цар Петро Перший заснував тут фортецю Азов, так було покладено початок виходу Росії в Азовське море. З того часу починають проходити шляхи з центру Росії на південь через Лівобережну Україну і, зокрема через місцевість, де зараз розташована Петропавлівка.

З метою кращої охорони шляхів сполучення, що вели до Азовського моря, генерал Чертков наказав переселити з Бахмутської фортеці (нині м,Артемівськ) в район злиття Самари і Бика дві пікінерські роти

Так в 1775 році був розформований Луганський пікінерський полк і рота цього полку з усіма сім’ями і родичами оселилась на річці Бик, при впадіння в Самару, при великій дорозі з міста Павлограда в Бахмут (нині м.Артемівськ).
Одним з перших тут поселилися сім’ї Головатих, Дорошів, Немиря, а це прізвища козацькі.

Оскільки пікінери в кріпості Бахмут належали до приходу церкви святих Петра і Павла,тому на згадку собі і потомству, новозаселену слободу було названо Петропавлівкою. Про це відомо також з книги “Книга Большому чертежу”.

Чудова природа сприяла швидкому розвитку села. Вже в 1777 році в ньому налічувалося 133 двори з 999 жителями, а в 1897 році тут проживало 8377 чоловік. Селу належало 17946 десятин землі, з яких понад 10 тисяч були власністю церкви і поміщиків. В селі з'явилася поштова станція, земська лікарня на 4 ліжка та 50 дрібних одноосібних крамниць.
Великих потрясінь зазнало наше село і в роки Громадянської і в роки Вітчизняної війни. Разом з усією країною жило та розвивалося до сьогоднішніх днів. Коли сюди потрапляєш з'являється в душі мир та спокій, бо життя в ньому йде неспіша та спокійно. Сьогодні це селище, яке має свої традиції, гордиться жителями, які прославили нашу Батьківщину, місцями відпочинку на річці Бик, яка протікає біля селища та святами на які залюбки приїздять жителі міста Першотравенська.

В селищі на одному з будинків по вул. Брагіна знаходиться меморіальна дошка що тут жив Іван Петрович Брагін – герой Громадянської війни, комісар партизанського загону, який боровся з білогвардійцями та німецькими окупантами ще в роки Громадянської війни.
Мешканці села біля Петропавлівки вирішили увіковічити пам'ять про Брагіна в назві свого села, яке зараз є найкращим селом району.

Одне з головних визначних місць селища Свято - Петропавлівський храм.
Знаходиться він у парку, дерева якого мають вік 100 років. Свято –Петропавлівський храм названо на честь святих апостолів Петра і Павла.

Коли в селище переселили солдат пікінерського полку, вони дуже жалкували, що на території Бахмутської (нині м Артемівськ) фортеці залишили церкву святих апостолів Петра і Павла, побудовану за кошти солдат.

Восени виборні С.Ручий і Л.Симоненко порушують питання у губернській канцелярії про перенесення дерев'яної церкви на нове місце проживання солдат.Прохання було задоволено, у 1777 році храм продовжив свою діяльність в Петропавлівці.

Будівництво нинішнього приміщення церкви з 40 метровою дзвіницею проходило з 1906 по 1910 роки під керівництвом інженера Батуріна по проекту архітектора Айданіцького. Це будівництво здійснювалося на кошти, зібрані з прихожан села Петропавлівки та навколишніх сіл. Частину грошей виділило земство. Цемент для кладки замішували на яйцях, які звозили на возах з усіх околиць.

Відкриття церкви було присвячене 300- річчю правління династії царів Романових У радянські часи церкву було закрито в 1938 році .А дзвіниця використовувалася як парашутна вишка.
Першим батюшкою був петропавлівчан отець Аникій (Войтенко).
У роки німецько - фашистської окупації служіння в храмі відновилося. Під час визволення Петропавлівки у 1943 році німецький літак бомбардував радянських партизан і одна із бомб розрушила дзвіницю.

Після війни церква продовжувала свою службу до 1954 року. Тоді її не просто закрили, розгромили. Очевидці згадують, що коли скинули хрест, то він полетів, як планер і ліг перед входом до церкви верхньою частиною на схід.
Іконостас був розбитий, частину ікон знищили, частину сховали прихожани. Також було знищено і мозаїчну підлогу. Стіни всередині церкви вирубували сокирами, тому, що фрески проступали через фарбу.

Після 1954 року було побудовано вхід у церкву і вона використовувалася, як кінотеатр, архів, бібліотека, музей.
У 1988 році розпочалося відродження церкви під керівництвом митрофанного протиірея Павла. Було проведено реставрацію приміщення, встановлено алтар та іконостас, наслано мармурову підлогу, проведено розпис стін, поставлено хрест на куполі.

Після смерті отця Павла у 1994 році настоятелем церкви призначений отець Микола ( Кудрін), який продовжив роботи по реставрації храму.
На даний час у Свято-Петропавлівському храмі налічуються тисячі прихожан з Петропавлівки та навколишніх сіл.
Організовується паломничество. Прихожани відвідують кожен рік Києво – Печерську лавру, Почаївський монастир, Чернігівські церкви та багато інших святих місць.
При церкві є бібліотека з церковними книгами для дітей та дорослих. Книг небагато, але вона поступово поповнюється. Прихожани створили два хори.

Свято Петропавловська церква є трьопрестольною
Центральний престол святих апостолів Петра і Павла
Правий – святого князя Олександра Невського.
Лівий – святої мучениці Катерини Увесь час діє тільки центральний престол
Храм побудовано в стилі класицизму. Він є одно купольним. Висота купола 25 метрів. Прикрашена споруда пілястрами. Усі вікна з металевими решітками арочної форми. Товщина кладки стін 1м.50 см. Приміщення в основі є хрестоподібним. Двоповерховий цоколь викладений з моноліту. Храм має чудову акустику, звук тримається 8 секунд.
Незважаючи на те, що архітектурна споруда була порушена, будівля є гарною і урочистою. Вона прикрашає центр селища.
У 2000 році була побудована дзвіниця.

Населення Петропавлівки на сьогоднішній день дорівнює 8260 чоловік. Із них чоловіків – 3813, жінок – 4447.
Площа, яку займає Петропавлівка – 1301,6 7а.
Сільськогосподарських земель 11429,1 га.
Власників землі – 5405.
57 вуличних комітети.
Працюють три банки: Райфайзель банк “Аваль”, “Приват Банк”, “Промінвест”.
Петропавлівське відділення “Дніпропошта”
“Укртелеком” петропавлівський цех електрозв’язку №25
Відкрито 42 торговельні точки.
7 бюджетних установ, створені умови для 4 дитячих дошкільних закладів.
Петропавлівська централізована районна бібліотека.
Дві загальноосвітні школи.
Будинок культури. Будинок творчості дітей та юнацтва.

Петропавлівка належить до регіонів, що виробляють сільськогосподарську продукцію. Основним напрямком розвитку є виробництво зернових, технічних та овочевих культур, м'ясо – молочної продукції, продукції птахівництва.
На території земель селища та району діють дві агрофірми “Кедр” та “Нібас”. В Петропавлівці 45 суб”єктів малого підприємництва. Створена і працює координаційна рада з питань розвитку підприємництва, на якій вивчаються проблемні питання підприємців та шляхи їх вирішення. Обговорюються проєкти регуляторних актів, розробляються заходи щодо розвитку підприємництва.
У селищі функціонують 2 загальноосвітні школи з кількістю педагогів 85, учнів 1040. Працює музична школа, де музичну освіту отримують щорічно близько 130 учнів.
Районна лікарня обслуговує жителів району. З 2003 року в ній відкрито відділ для лікування учасників Великої Вітчизняної війни та ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЄС.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 77 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист