Село Жукотка — центр сельского совета, к которому относятся села Гирманка и Левоньки. Находится в 28 км от Чернигова и в 4 км от одноименной железнодорожной станции.

Червона Слобода — центр однойменної сільської ради, розташоване на правому березі Дніпра і Кременчуцького водоймища, за 1,5 км на схід від районного і обласного центру. Населення становить 9693 особи.

Село знаходиться в центральній частині Київської області, на південь від м. Київ; межує з с. Борова, Фастівського району та Дзвінкове, Данилівна, смт Калинівка Васильківського району. Відстань від села до районного центру складає 18 км, від села до Києва – 35 км. Площа становить 10004 га. Кількість населення – 3700 чоловік.

Село Чапаєве знаходиться в Чутівському районі Полтавської області. Поштовий індекс 38832, телефонний код (+3805347) , відстань від смт. Чутове - 25 км, від м. Полтава - 60 км, від м. Київа - 393 км.

Історія виникнення села пов’язана з переселен­ням втікачів із Катери­нославської губернії на­прикінці XVIII — поч. XIX ст. Цих людей було дуже мало, та не всі прижилися: деякі за­лишились, а інші рухалися далі, шукаючи кращі умови для жит­тя.

Ротмістрівка — село на Україні Смілянського району Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині на берегах ріки Сріблянки за 18 км від районного центру — міста Сміла та за 5 км від залізничної станції Володимирівка.

Немного истории.

Само название МОРСКОЕ получило лишь в 1949 году и, скорее всего, потому, что находится у самого моря, ведь первые дома начинаются уже в пятидесяти метрах от берега.

У міжгір'ї, де піниться і мчить по кам'яних плитах бурхлива річка Брустурянка, ще й зараз можно помітити сліди минулої війни - доти, дзоти, вогневі майданчики, залізобетонні протитанкові надовби, напівзруйновані окопи...

Як і багато інших прибережних міст і сіл правого боку Дніпра в його середній течії, Тубільці мають нелегку долю і недостатньо вивчену історію. Після монголо-татарської навали, пізніших багаторазових татарських нападів південна Київщина практично опустіла.

Розташоване за 21 км на південь від районного центру Васильків, за 2 км від автостради Київ - Одеса. До найближчої залізничної станції Устимівка - 1З км.

1999 року виповнилося рівно три століття з часу появи першої відомої письмової згадки про Литвинівку. Це велике, затишне і мальовниче село, що нині входить до складу Вишгородського району Київської області, розкинулось на території, яка за свідченням археологів здавна обживалася людьми.

Будищенській сільській раді підпорядковані села Будище, Лозівок, Єлізаветівка та Новоселівка. Наше село знаходиться за 25 кілометрів від міста Черкаси - районного і обласного центру, та за 4км від річки Дніпро.

Перші письмові згадки про село Баня-Березів подибуємо в 1658 році. Село колись Коломийського повіту, а тепер Косівського району Івано-Франківської області.

Село Забойки лежить 12 км на захід від Тернополя.
Забойки разом з Почапинцями, Драганівкою і Ходачковом Великим належать до групи сіл, що мають більшість латинників.

Село Ялинівка розташована за 7 км від села Вільськ, за 23 км від Житомира і за 21 км від районного центру смт. Черняхів. Село підпорядковане Вільській сільській Раді.

Розташоване в 5 км від залізничної станції Дубовець, 26 км від міста Житомира, 24 км – від районного центр смт. Черняхів, 6км від села Перемога і 2 км від села Ялинівка.

В Забрідську сільську Раду входить мальовниче старовинне село Щеніїв. Легенда говорить, що на місці сучасного Щенієва стояло три населені пункти: сам Щеніїв, Нараївка і Саки. Найстарішим поселення напевно була Нараївка. Назва його пішла від того, що тут поселились арії – орачі – сонцепоклонники (Іванченко М. "Прадавня Україна").

Назва населеного пункту – Черняхів, селище міського типу, з 1923 року-районний центр, розташований за 20 км на північ від обласного центру м. Житомир, на берегах річки Очеретянка.

Село Федорівка відноситься до Стиртянської сільської Ради. Згадується, як село приходу Бежівської церкви, яка побудована в 1647 році на місці старої церкви, куди звичайно також відносилась Федорівка.

Село Троковичі – центр сільської Ради до якої відноситься ще й село Некраші. По документах село відоме з 1584 року. Село розміщене на витоках річки Свинолужки. Воно розташоване на відстані 8 км. на південь від районного центру.

Село засноване в 1930 році дідичем Анатолієм Терлецьким. Перша назва - Антонів хутір. Нинішня назва від слова "тирло", що означає місце для відпочинку худоби, коней, частіше біля водопою. Слово "тирло" має ще й інші значенні, зокрема "місце тимчасового поселення".

Центр сільської Ради, якій підпорядковані села Малинівка та Федорівка.
Село відоме з 1605 року, розташоване біля витоку річки Бистріївка на рівнині з незначними пониженнями і підвищеннями. Так на сході від села є горб “Осова гора”, а на півночі “Бугайова гора”. Поблизу села Стирт виявлено слов’янські кургани VI-VII століть.

Центр сільської Ради, якій підпорядковане село Корчівка, розташоване на берегах річки Бистріївка, притоки ріки Тетерів, за 20 км від районного центру смт. Черняхів і найближчої залізничної станції Горбаші. По обох берегах річки Бистріївки розміщені гранітні кар’єри, де добувається декоративний камінь габро- і лабрадорит.

Центр сільської Ради, якій підпорядковані села Славів та Вишневе (колись с. Торчин).

Село Забріддя - центр Забрідської сільської ради Черняхівського району. Забріддя віддалене районного центру на 12 кілометрів, від обласного на - 25 кілометрів, село межує з Коростишівським районом і віддалене від м. Коростишів на 20 кілометрів.

Село виникло в сиву давнину. На його землях знайдено залишки древлянського городища. Городище було розміщене біля річки Очеретянка між Сельцем і Браженкою. Оглядаючи дане місце можна зробити висновок, що воно в свій час було побудоване, як фортеця.

Легенда про назву села свідчить, що під час монголо-татарської навали один із жителів цієї місцевості не міг далеко втекти в ліс, а тому рятуючись виліз на велику сосну і прихопив з собою торбу сала.

Центр сільради. До села приєднано с. Забойки.
Розташоване на берегах р. Руда, за 11 км від обласного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Великий Ходачків.

Розташоване за 20км. від Житомира за 18км. від районного центру Черняхова.

Пекарщина відома з другої половини 17 століття. Але люди тут жили значно раніше, про що свідчать могили слов’янського періоду, які видніються на старому кладовищі села, яке розміщене з південної сторони села.

Село Очеретянка - центр сільської Ради, розташоване за 12 км від районного центру. Сільській Раді підпорядковане село Рудня Очеретянська. Село Очеретянка розташоване понад шосейною дорогою Малин-Житомир.

Село Осники підпорядковане Високівський сільській Раді.

Заснування села Росівка належить до середини XVII століття. Згідно легенди жителі навколишніх сіл тікали від панів, вирубуючи ділянки лісу, що тяглися суцільною смугою по обох берегах річки Тростяниці. На місцях, де вони селилися було волого і росяно, від чого і пішла назва Росівка.

Село Новопіль розташоване в витоках річки Кам’янки, притоки річки Тетерів. Це – центр сільської Ради, якій ще підпорядковані село Окілок та село Колонія Івановичі. Дата заснування села Новопіль невідома.

Про село Некраші, яке входить до Троковицької сільської Ради, ніяких відомостей не виявлено. Тільки є дані, що після побудови Троковицької церкви в 1791 році село Некраші було його приходом. Це говорить про те, що цей населений пункт вже існує більше 200 років.

Село Мокренщина в архівних документах згадується в акті від 7 травня 1610 року “Про відокремлення володіння князя Януша Осторожського волості Вільської (що займали тоді села Івановичі, Грушки, Новопіль і Зороків) від володіння Стефана Немирича волості Черняхівської, в склад якої входили села Статів (тобто Славів), Селянщина, Мокренщина, Горбаша, Троковичі.

Центр сільської Ради, до якої входить село Крученець. Село Ксаверівка – нове село побудоване в 1922 році в урочищі, що називалось Новопільською фермою, яка була у володінні поміщика Дворжецького.

СЛОБОДА КОНСКІЕ РАЗДОРЫ
Слобода Конскіе Раздоры, при р. Конкѣ, многолюдная и съ насе-леніемъ зажиточнымъ, при двухштатномъ церковномъ причтѣ, находится Александровскаго уѣзда во 2-мъ благочинническомъ округѣ .

Довідник засвідчує, що, в Рунгурах 1890р. розмовляли українською мовою 1641 житель, німецького-38, польського – жоден не розмовляв.

Найбільш відома легенда про походження назви цього села така: "Понад річкою в бережку лежало село, невеличке й бідненьке. Селяни, що жили в ньому, належали злому й багатому пану, який завжди жив у місті.

Назва села Ліски походить від лісів, які його оточували з усіх сторін. Ще до цього часу на сході села простягається так званий Гулецький ліс, який через видолинки сіножатей тягнеться аж до Гільча, Хохлова та Жнятина. На заходів від урочища Зарудки ліс тягнеться аж до Переводова і Липина, з назвами Чепич, Середній горб та Задовга.

Происхождение названия. Возникновение города и его исторического названия нередко нарушалось отечественными и зарубежными исследователями.

Загальні відомості:

Облікова картка Верховної Ради України
с Залізний Порт
Херсонська область, Голопристанський район

Природні умови
На території сучасного Броварського району уздовж лівого берега р.Десна (у Київській області) люди жили дуже давно. Про це нам говорять ряд археологічних розкопок, що відносяться до періоду Енеоліт (IV-II тис. до Р.Х.) чи як ще говорять – періоду Трипільської культури.

Як говорить легенда село засноване ще за часів Київської Русі. У 1151 році князь Андрій Боголюбський побудував у селі монастир.

давня і непрозора, а основа не розшифрована до кінця і досі. Дехто вважає цю основу тюркського походження і виводить її від "брег" - охорона, інші вбачають в основі татарське "береш" - бритва.

Село  - центр сільради. До села приєднано х. Квіткове (колонія).
Розташоване на берегах р. Руда, за 13 км від обласного центру і 4 км від найближчої залізничної станції Великий Ходачків.

Перша письмова згадка про Шешори належить до 1445 року, хоча поселення існувало й раніше, в епоху кам’яного віку. У 1993 році археологи виявили тут кам’яні знаряддя, вік яких — 10 тис. років.

Довжанка — село яке розташоване недалеко від Тернополя на берегах річки Рудка.

Не можна точно встановити дати, коли постало село Мшанець, тому що не залишилося певних джерел, крім деяких слідів, як пам’ятки і переказів, які можна було б чути від старих людей.

Село знаходиться за 15 км на південний захід від Підгайців. З півночі Середнє і Затурин, зі сходу Швейків, з південного сходу була Нова Гута, з півдня Завадівка і Товстобаби (тепер Високе), з заходу Пановичі.

У південно-східній частині Бучацького району, неподалік гирла Стрипи, розташоване село Жнибороди. Територія сільради — 13,15 квадратного кілометра. В селі налічується 172 двори, мешкає — 734 особи.

З історії села Шандра збереглися деякі точні відомості. Вперше в документах село згадується у зведених даних з записних книг про приведених до присяги жителів українських міст і сіл у 1654 році.

Село Малнів розташоване за 16 км на північ від Мостиськ, на дорозі Мостиська-Краковець. Недалеко села протікає найбільша річка Мостищини – Вишня котра впадає у Сян. До Малнова належать досить великі присілки. Село поділяється селянами на східну і західну частини.

Село Мухавка по письмових джерелах відоме з 1469 року.

Село было основано татарами, а вторая версия говорит, что основано властителем Крыма - морской республикой Генуей. Позже татары могли его принять.

Соколівка — перша письмова згадка 1630 р. Межує з селами Город, Бабин, Яворів, Річка. Відстань від Косова 8 км., від залізничної станції Вижниця — 19 км. Висота над рівнем моря 450 м (центр).

Кути — селище міського типу.  Межує з селами Старі Кути, Тюдів, Слобідка, по Черемошу — з м. Вижницею Чернівецької області.
Висота над рівнем моря 415–435 м, відстань від Косова — 10 км, від залізничної станції Вижниці — 1 км.

Перша письмова згадка про Космач датується 1412 роком. Межує з селами Акрешори, Брустури, Люча, Прокурава, Текуча, Шепіт.
Висота над рівнем моря 520–660 м. Відстань від Косова — 32 км, від залізничної станції Коломия — 39 км.

Село Вовчинець розташоване на північний схід від міста Івано-Франківська. Зараз воно підпорядковується Івано-Франківскій міській раді. За архівними даними село Вовчинець засноване в 1378 році.

“Хто ми, звідки про край, де ми народились і живемо”

Село Молодятин розміщене в північно-східній частині Гуцульщини. Відоме воно ще з ХVІ ст. хоча знайдені тут сокири-кельти доби пізньої бронзи засвідчують, що люди тут жили з прадавніх часів.

Рожнів відсвяткував своє 600-ліття. До цієї неординарної події село готувалось заздалегідь.
Сільські господарі, депутатський актив, виконком села, керівники установ — всі працювали, немов добре налагоджений механізм.

Село Майское так слилось с поселком Азовское, что порой трудно определить, где Майское, где Азовское. Одна половина улицы в поселке, другая — в селе. Сходство с поселком придают многоэтажки. Большой населенный пункт в почти две с половиной тысячи жителей является центром сельского совета.

Cело Річки – центр сільської ради, до якої входять і село Баїха. Розташоване за 14 км на схід від м. Білопілля і за 37 км на північний захід від м. Суми.

Легенда про Микуличин

Гуляв боярин Микула із своїм військом по горах. Але одного разу забарився Микула. Обступило його військо вороже на високій горі, з усіх боків обступило. Нема де дітися. Та військо Микулене та й сам Микула не мали страху. Заспівали вони тоді патріотичні свої пісні. Їх спів, неначе грум великий, покотився по всіх горах – над Говерлою, над Прутцем, на Прутом. По всіх плаях карпатських. Перестрашилося вороже військо того співу, а їх старший наказав схопити Микулу.

Село Сопів належить до Коломийського району Івано-Франківської області. Розташоване на заході України. Лежить в басейні ріки Дунай, по обидва боки ріки Співки – правої притоки ріки Пруту, що впадає в Дунай. Центр міста Коломиї, лежить на схід від села, нижче за течією ріки Прут.

До вашої уваги представлено стислий огляд історичних фактів, зроблений на основі праці, що була створена з нагоди 200-річчя села. Докладніше читайте у книзі – Нариси з історії села Красносілка (Гільдендорф) на Одещині. 200-річчю села присвячується. Одеса, 2007. – 170 с.

Всього було за більш як чотири століття в історії Молоткова. Але, мабуть, не було трагічнішого дня, ніж 29 квітня 1943 року. Тієї весняної пори фашисти розстріляли, спалили живцем, замордували 617 мирних мешканців Молоткова.

Хімчин — село виникло 1590 р. як Хомчин. Межує з селами Рожнів, Вербовець, Пістинь, Трач, Корости, Кривоброди Косівського району, Тростянець Снятинського району.

Уторопи — перша згадка 1367 р., до середини XIX ст. — Утроп. З 1531 р. — містечко, мало оборонні вали. Спалене в 1672 та 1676 рр. татарами. Межує з селами Стопчатів, Пістинь. Відстань від Косова 14 км, від залізничної станції Коломия — 21 км. Висота над рівнем моря 213 м.

Село Тюдів засноване в 1593 р. Межує з селами Малий Рожин, смт. Кути Косівського району, через р. Черемош — з с. Межиброди Вижницького району Чернівецької області.

Трач — перша письмова згадка про село у 1781 р., хоч археологічні знахідки свідчать про заселення цієї місцевості ще за 3-5 тисяч р. до н. е. Як окреме село з с. Дебеславців виділилось у 1900 році. Межує з селами Кропивище, Пилипи Коломийського району.

Текуча — село засноване в 1648 р. Межує з селами Акрешори, Вижній Березів, Нижній Березів. Відстань від Косова 28 км, від залізничної станції Коломия 30 км. Висота над рівнем моря 400 м.

Село Стопчатів засноване в 1416 р., у 1610 р. його купив у Влодка Матій Яблоновський. Межує з смт. Яблунів та селами Люча, Уторопи Косівського району і Ключів, Мишин, Ковалівка Коломийського району. Висота над рівнем моря 320 м, відстань від Косова 16 км, від залізничної станції Коломия — 16 км.

Перша письмова згадка про село Старі Кути в 1448 р. Межує з смт. Кути, селами Слобідка, Тюдів, Черганівка. Висота над рівнем моря в центрі 430 м. Відстань від Косова 9 км, від залізничної станції Вижниця — 3 км.

Село Старий Косів належить до Вербовецької сільської Ради. Засноване в 1318 р., як с. Косів, згодом, коли виникло м. Косів, одержало теперішню назву. Межує з м. Косовом, с. Вербовець, Смодне. Відстань до залізничної станції Вижниця — 12 км. Висота над рівнем моря 400 м. Протікає річка Рибниця.

Снідавка — село відоме з XVI ст., до 1939 року було присілком с. Річки, як село з 1900 р. Межує з селами Яворів, Шепіт, Брустури, Річка Косіського району та с. Криворівня Верховинського району. Відстань від Косова 21 км., від залізничної станції — 32 км.

Смодна (Смодно, Смодне) — село засноване в 1318 році. Розміщено в низькогірній кліматичній курортній зоні, в долині річки Рибниці на південно-східному відрозі Карпат. Висота над рівнем моря 415–420 м.

Слобідка — село, належить до Кобаківської сільської Ради, засноване в 1448 році. Межує з смт. Кути, селами Старі Кути, Кобаки, по р. Черемош — з селами Чорногузи та Іспас Чернівецької області.

Перша письмова згадка про село Розтоки в 1500 р. Межує з селами Білоберезка, Ясенів Горішній Верховинського району; Великий Рожин, Яворів Косівського району, Розтоки Путильського району Чернівецької області. Висота над рівнем моря центральної частини — 400 м. Відстань від Косова 25 км, залізничної станції Вижниця — 15 км.

Перша письмова згадка про село Річка в 1694 р. Межує з селами Соколівка, Шепіт, Брустури, Прокурава, Шешори. Відстань від Косова 15 км, від залізничної станції Вижниця — 26 км. Висота над рівнем моря в центрі 536 м.

Рибне — село, належить до Кобаківської сільської Ради. Перша письмова згадка 1427 р. Межує з селами Кобаки, Рожнів Косівського району, Попельники, Новоселиця Снятинського району, а по Черемошу з с. Мілієво Вижницького району Чернівецької області.

Перша письмова згадка про село Прокурава (Пекурава, Прокурєва, Пекурєва) в 1638 році. Межує з селами Шешори, Брустури, Космач, смт. Яблунів. Висота над рівнем моря 420 м. Відстань від Косова 23 км, від залізничної станції Коломия — 40 км.

Перша письмова згадка про Пістинь в 1375 р. як про містечко. Висота над рівнем моря 400 м (центр). Відстань від Косова 7 км, залізничної станції Коломия — 30 км.

Село Микитинці виникло в 1375 р. За легендою, назва походить від імені Микити — слуги пана з с. Барвінкове, якому пан подарував цю місцевість за сумлінну службу.

Село виникло в 1953 р. як Рожен Хоминський, з 1717 — Малий Рожен (Рожин). Межує з селами Тюдів, Великий Рожин, Бабин, Яворів.

Засноване в 1632 р. як Слобода Боярська. Межує з селами Баня-Березів, Середній Березів Косівського, Чорні Ослави Надвірнянського, Слобода Коломийського районів.

Перша письмова згадка про село датована 1412 роком, коли відбувалось розмежування сусіднього села Березова. Сама назва походить, мабуть, від назви ріки Лючки.

Село Кривоброди належить до Трацької сільської ради. Виникло у 90-х роках XIX ст.

Виникло в 1408 році, хоч поселення існувало ще в X–XIII ст. У Городі виявлено сліди оборонних споруд, які свідчать, що тут ще за часів Київської Русі існувало оборонне городище.

Перша письмова згадка 1412 р., хоча поселення існувало ще в X–XIII ст. З 1939 р. по 1992 р. — Верхній Березів.

Виникло в 1648 році. Межує з с. Старий Косів, Рожнів, Хімчин, Косовом. Територія села — горбиста височина з найвищими точками Мавково (400 м) та Кичера (500 м).

Засноване 1593 року. Межує з селами Косівського району — Тюдів, Малий Рожин, Розтоки, Яворів; Верховинського району — Білоберізка, Ясенів; по р. Черемош з селами Межиброди та Підзахаричі Чернівецької області. Висота над рівнем моря 800 метрів.

Засноване в 1609 році вихідцями із Закарпаття. Межує з селами Річка, Шепіт, Космач, Прокурава. Висота над рівнем моря 581 м. Відстань від Косова — 25 км.

Перша згадка села — 1408 рік.

Межує з селами Город, Малий Рожен, Соколівка, Яворів. Відстань до Косова — 6 км.

Село Акрешори, також відоме як Бабинопілля, засноване в 1607 році. Назва села походить від назви місцевої річки Акра.

Село належало в XVIII столітті княгині І.Сангушка, яка була з родини Денгофів.

Село старовинне. Багато різних легенд і переказів ходить серед людей про його виникнення.
Ось одна із них...

Головкі́вка — село Чигиринського району Черкаської області на Україні. Центр сільської ради, якій також підпорядковане селище Скелівка.

Населення - 470 чол.
Територія 3260 тис.кв.м
Поштове відділення - с. Підгородище
Поштовий індекс - 81214
Орган самоврядування - Романівська сільська рад

Першими свідченнями проживання людей на території села є виявлені археологами різночасові поселення. В.Антонович, у 1895 р., зафіксував на території села 5 курганів у полях, кілька поселень. У західній частині села В.Антонович на своїй карті позначив як курган недосліджений “Семидубову гору”.

“Блаженна людина, що
любить свій край”
(Іван Огієнко)

Існує кілька гіпотез і думок серед істориків щодо походження назви села. Краєзнавці та старожили Красилівки твердять, що колись в давнину мешканці поселення займались виготовленням різноманітних фарб та фарбуванням різних речей, а, звідси, назва села.

Село повністю було зруйноване і знищене монголо – татарами.
На лівому березі р. Десна розташоване село Салтикова – Дівиця, один із древніх населених пунктів Чернігівської області. За переказами старожилів села, село С- Дівиця було засноване на березі судноплавної річки Убедь.

Неподалік від Чернігова на берегах в минулому повноводної річки Балинь розкинулось наше мальовниче село. Історія його сягає в глибину віків. Згідно з переказами старожилів Андріївка виникла в середині 15 століття.

Івахнівці - село, центр сільської ради. Село розташоване в низовині по обох сторонах річки Жванчик. З північного сходу село оточують відроги Медоборів. Віддаль до райцентру 12 км, до залізничної станції Закупне 7 км, до обласного центру - 74 км. Через село проходить шосейна дорога. На 1 січня 2003 року в с. Івахнівці проживало 1333 чоловік.

Село розташоване на березі р. Хорол, за 35км. від райцентру та за 38км. від залізничної станції Глобине. Село знаходиться в Глобинському районі Полтавської області. Іванове Селище є центром сільської ради, якій підпорядковуються села Демченки і Ковнірівщина.

Село Львово находится в удивительно живописном месте, на высоком берегу реки Днепр, неподалеку от ее устья. Место очень красивое. Широченный красавец Днепр разливается и течет ровными рукавами, видный с высокого крутого правого берега, обрывающего выжженную и раскаленную летом степь, аж до горизонта.

Село Зимна Вода має своєрідну історію. У "Словнику географічному Королівства Польського" читаємо: «Зимна Вода розташована в львівському повіті 9 км від Львова. На півночі граничить з селом Рудно, а на сході з Білогорщею, на заході село Суховоля, на півдні - село Холодновідка.

За писемними джерелами село Дунаєць засноване в першій половині ХVІІ ст. глухівським козаком Радьком. Але є дані про те, що в цих місцях люди жили і раніше. На східній околиці села виявлено поселення раннього залізного віку та середньовіччя.

История села насчитывает многовековую историю.
Первым письменным упоминанием о селе следует считать свидетельства московских дьяков при описании Муравского шляха в «Книге Большому Чертежу».

За легендою на місці сучасної Берези протікала широка і бурхлива річка. На її березі і оселився на початку 17 століття вільний козак, побудував млин. Згодом тут виросло село з славною історією, багате працьовитими людьми.

В устье небольшой крымской речушки Западный Булганак, у самого берега Черного моря, раскинулось небольшое село Береговое Бахчисарайского района. Село имеет необычную, интересную историю...

Село Балківці розташоване за 39 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Мамалига. Щодо походження назви, села Балківці, існує така легенда.

Село Боднарів розкинулося серед мальовничої прикарпатської природи. Майже по середині села протікає ріка Луква з притоками, яка бере свій початок в селі Луквиця, що в Карпатах і вливається до повноводного Дністра в княжій столиці Галич.

Село Чемеринці розташоване на території лівого та правого берегів річки Золотої Липи та її невеликих потоків-приток.

Семенівка - село, центр однойменної сільської Ради. Розташована на стрімких берегах Південного Бугу, за 25 км від райцентру і за 22 км від найближчої залізничної станції Кавуни на лінії Одеса-Харків. З райцентром має автобусне сполучення. Населення - 2409 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також села Булацелове і Остапівка.

Розташувалося село в низині, яка багата ґрунтовими водами, а деякі місця були дуже болотисті. Через все село пробігає невеличка річка Верхи (тепер річка Верхів), що утворилася від джерельних вод на полях села ( в ярах за залізничною станцією Калинівка -II) і впадає в річку Південний Буг біля села Гущенці.

«…. один век сменяет другой, третий и в наследство оставляет людей – носителей культуры, умений и навыков работы на земле предков. Жизнь в деревне находится в полной зависимости от форм государственного устройства, от войн и мирного времени, от действий местного правления.

Паланка — село в Уманському районі Черкаської області, розташоване на погорбованій рівнині Придніпровської височини, на річці Паланка. Село знаходиться за кілька кілометрів від Умані, яка має велику історію. Тому історія Паланки тісно переплітається з історією міста.

Жизномир — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району.

Село Великий Хутір - центр сільської ради, до якої також належить село Ашанівка. Розташоване в лісостеповій зоні уздовж болотистої річки Золотоношки ( лівобережної притоки Дніпра) за 8 км від районного центру Драбово, за 22 км від м. Золотоноша і за 47 км від обласного центру м.Черкас.

Село Славів відноситься до Селянщинської сільської Ради, розташоване на захід від районного центру Черняхів на віддалі 10 км і на північний захід від обласного центру м. Житомира за 25 км, до найближчої залізничної станції Горбаші - 11 км.

Одним з наймальовничіших і найстаріших сіл Покуття є село Кобаки. Перша письмова згадка датується 1442 роком. В письмових згадках воно іменується “Здвиженем”, а на початку сімнадцятого століття село почало носити назву – Кобаки, яка збереглась і донині.

Про село мало що відомо. Відомо лише, що в ньому жили в основному чехи-колоністи (так як в колонії Івановичі колоністи-німці, які виїхали з німцями). А чехи після війни в 1948 році виїхали в Чехію.

Село Крученець входить до Ксаверівської сільської ради. В книзі М.І. Теодоровича “Історія статистичного опису церквів і приходів Волинської єпархії” на стор. 88 вказується, що до Новопільської церкви побудованої в 1860 році приписане село Крученець.

Село Клітище – центр сільської ради, розташоване за 8 км від районного центру та за 10 км від залізничної станції Горбаші, від обласного центру м. Житомир розташоване за 32 км.

Как и многие прибрежные города и села правой стороны Днепра в его среднем течении, село Тубольцы имеет нелегкую судьбу и недостаточно изученную историю.

Про те, що територія села була заселена людьми з давніх-давен, свідчать залишки стоянок знайдених при розробці в середині ХХ століття Ватутінського відкритого вугільного кар’єру, який знаходився за декілька кілометрів від села.

Історія заснування села
Звідки ж походить це село? Яка історія його виникнення? Деякі історики і краєзнавці вважають, що основну роль у виникненні сіл відіграли запорізькі козаки. В ХVI-XVII ст. значні простори Кіровоградщини і територію колишнього Хмелівського району займали зимівники запорізьких козаків, які займалися хліборобством, скотарством, мисливством та рибальством.

З історії Дубровиччнини
Багато хто з скептиків може покепкувати: «Дубровіцо – веліка століца», - і тепер кажуть на Поліссі. Чому? Судіть самі. Минулого року районний центр Дубровиця відзначила своє тисячоліття – і це офіційна дата.

Село розташоване на березі р. Хорол, за 35км. від райцентру та за 38км. від залізничної станції Глобине. Село знаходиться в Глобинському районі Полтавської області. Іванове Селище є центром сільської ради, якій підпорядковуються села Демченки і Ковнірівщина.

Село Забріддя, як писав у книзі “Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской Епархии” М.І.Теодорович волості Бежівської від Житомира 20 верстов, від найближчої поштової станції  Черняхів - 8 верстов, від села Студениці - 4 верстви і села Високого - 3 верстви, від найближчої залізничної станції – 65 верстов  (Бердичів). 

Село Жадьки – центр сільської Ради. До сільради входять села Карла Маркса і Нераж, а з селом злилися і стали його вулицями села Мар’янівка і Стовпня. Село Жадьки розташоване на північний схід на віддалі 20 км від райцентру м. Черняхова, біля річки Глубинець.

Із легенди про село Дівочки видно, що село до монголо-татарського завоювання нашого краю знаходилось приблизно в районі, де потім стояло село Чурунда (хутір Виногради) і називалось воно Кринички.

Походить село Городище від стародавньої фортеці – Вали, про що свідчать матеріали обласного краєзнавчого музею.

Центр селищної ради Головино виникло на базі невеликого поселення, яке розкинулось навколо Головинського гранітного кар’єру. Спочатку воно підпорядковувалось Бежівській сільській Раді (Історія міст і сіл УРСР). В 90-і роки ХХ століття селищу було надано статус селища міського типу.

Село Вільськ – центр сільської ради, до якої входять ще 3 села Щербини, Ялинівка, Перемога. Розташування Вільська – від районного центру Черняхова за 14 км на південний захід і за 12 км на північний захід від Житомира. До найближчої залізничної станції Дубовець – 6 км.

Село Вишпіль розташоване за 10 км. від районного та 11 км. від залізничної станції Гор¬баті. Дворів — 151, населення - 380 чоловік. Площа населеного пункту — 307,0 га. Площа господарських земель — 1553,0 га.

Село Зороків, як писав краєзнавець Микола Брицун, одне з найдавніших на Черняхівщині. Знання кореня “зро”, “зрити”, тобто дивитись, споглядали крізь густий ліс, зарослі. Село було побудовано в урочищі Зорок, ручай, річечка Зорка. А поселення людей почало називатись Зороков.

Це поселення раніше мало назву Торчин. Воно з’явилось ще при князюванні Київського князя Володимира Святославовича, який разом з тюркомовними племенами торками воював з болгарами і тому він їм (торкам) дозволив селитись на південних кордонах князівства.

Видибор – село Черняхівського району, Житомирської області. До складу Видиборської сільської Ради, крім Видибора входять села Ганнопіль, Свидя, Коростелівка. Видибор знаходиться на віддалі 15 км від районного центру і на віддалі 39 км від обласного центру. Село з районним та обласним центром має автобусне сполучення.

Засноване в ХVІ столітті. І в історичних документах село під назвою Горбаша згадується в 1611 році, яке належало князю Стефану Немиричу. 14 січня 1611 року Немирич скаржився на Григорія Пашкевича, про те, що останній грабував і розбійничав в маєтках Немирича, в т.ч. і в с. Горбаші.

Згадується, як прихід Селецької церкви імені Покрови пресвятої Богородиці, побудованої в 1850 році, яка розміщувалась при річці Бодяк.

В історичних документах вперше згадується в 1611 році від 14 січня. В скарзі поміщика Степана Немирича на Григорія Пашкевича, слугу князя Іоакима Корецького про те, що він пограбував його володіння.

Центр сільської Ради (до 1948 року носила назву Андрієво-Українське). Розташоване на обох берегах річки Очеретянки. До райцентру Черняхова відстань 3 км. Така ж відстань до найближчої залізничної станції Горбаші.

Полісся… Чарівний, мальовничий куточок на північному заході України. Не раз оспіване у піснях і народних переказах, воно і нині надихає своєю неповторною красою художників і письменників.

Дата заснування села Війтівка Бернадського р-ну, Вінницької обл. припадає на 1625 рік. Село Чапаєвка до 1946 року називалось Війтівка. Колишня назва села походить від польської назви війт - староста, який поселився на території села.

Село П'ятка - центр сільської Ради, розташоване на південний захід від обласного центру м. Житомира на відстані 40 км, за 20 км від районного центру та за 8 км від залізничної станції Михайленки. Координати розташування 51`7 північної широти та 28`21 східної довготи.

Селище  - Петропавлівка являється районним центром .
Петропавлівська земля володіє безцінним спадком, одержаним від минулих поколінь. Це – мудрість і талант хлібороба, це – злет душі у народній пісні, це – прекрасне слово поета, це – фантазія кольору у вишитому рушникові. В руках майстрів колись співало дерево, дзвенів метал, зоріло променями сонця скло, а плуг старанно клав борозенку до борозенки. Лилося булою рікою чисте полотно з – під рук вправної ткалі, дарували свою красу ружі рід вікном білосніжної хатини.

Шняківка - невеликий населений пункт, що розташований на правому березі річки Баби. Походження річки не встановлено. Існує багато версій з цього приводу, але одна з них, на мою думку, найбільш вірогідна.

Розвиток населених пунктів Миролюбівської сільської ради тісно пов'язаний з родиною німців Кільманів.

Нещодавно в Археологічному музеї міста Аоста на Півночі Італії проходила міжнародна виставка "Бог і каміння". На ній виставляли європейські антропоморфні стели мідного віку. Був на цій виставці і Дніпропетровський експонат, точніше, Керносівський ідол.

Війна... Хто пережив її, той знає, скільки горя і страждань, людських трагедій і страхіть принесла вона нашій землі. Людська пам'ять. Вона дихає сивиною спогадів, вертає до пережитого.

Стародавнє село Керносівка існує з другої половини ХП ст. а, може, й раніше. З покоління в покоління, наприклад, ходить такий слушний народний переказ, що ще князь Милорадов, облюбувавши улоговинне місце, де зараз розляглося село, подарував його своїй дочці, як придане.

Місцевість нинішньої слободи Підгородньої - одне з найдревніших, зі стародавніх, зі старожитніх запорозьких поселень. У 1600-х роках тут сиділи зимівниками декотрі з військових, запорозького козацтва, старшин з міста Старої Самари, насолоджуючись усіма вигодами спокійного й прохолодного життя.

Царичанка - селище міського типу, центр однойменного району на Дніпропетровщині. З 1784 по 1797 рік мала назву Алексопіль. Вона розташована на правому березі мальовничої річки Орелі - лівої притоки Дніпра, за 78 км від обласного центру.

Васильківка - селище міського типу з 1975 року, центр Васильківського району і однойменної селищної Ради. Розташоване на річці Вовчій за 95 км від Дніпропетровська. Через селище проходить Придніпровська залізниця, неподалік знаходиться залізнична станція.   Засноване у 1775 році.

Петропавлівка - селище міського типу, районний центр. Розташована в північно-східній частині області, за 137 км від Дніпропетровська. Засноване у 1775 році.

Хороше - село Петропавлівського району, довгий час мало назву -Писемське. Нині - це центр селищної Ради. Розташоване на правому березі річки Самари, за 12 км на північ від районного центру і за 20 км від залізничної станції Брагинівка. Засноване у 1750 році.

Іллінка - село Томаківського району Дніпропетровської області на правому (північному) березі Великого Лугу (Каховського водоймища) між селами Добра Надія та Мар'ївка.

Що спільного у села Чаплі на південно-східній околиці Дніпропетровська та Амупкінським палацом на південному березі Криму? Їх поєднує спільне минуле – приналежність до графської династії Воронцових. В середині XIX століття, коли будували літню резиденцію Воронцових В Алупці – в Чаплях починала успіщно працювати велика графська економія, яка згодом приносила своїм власникам значний прибуток - усе тим самим Воронцовим.

История для села - это одно и то же, что автобиография для человека.

Борис Можаев.

Нижче повороту Дніпра, на правому березі, в 1780р. Федір Язиков заснував Федорівку-Язикову, а нижче по Дніпру с. Августинівку на ім'я своєї дружини Августа. Після смерті Язикова дружина його купила на Полтавщині 80 сімей Розумовського.

Село Кочережки розміщене на правому березі річки Самара в 31 кілометрі від районного центру м. Павлоград.