Ініціаторами акції став МГО «Інститут Україніки» у рамках задіяного їм проекту «Кладовища України». Також у встановленні меморіалу прийняли участь «Всеукраїнська федерація «Спас», Дніпропетровське реєстрове козацтво, Екатеринославське козацтво, Козацька паланка війська Запорізького низового та представники Нікопольського реєстрового козацтва та місцеві жителі
Микита Леонтійович Корж (1731-1835) був джурою свого хрещеного батька – козацького полковника та військового осавула Петра Калнишевського. Двадцятирічне прибування на Запорожської Січі даремно не минуло, спогади січовика Коржа чи не єдині історичні джерела тієї доби, якими скористалися й відомі історики Д.Яворницький та А.Скальковський.
Останнє поховання М.Л.Коржа знайшли місцеві краєзнавці разом із співробітниками МГО «Інститут Україніки» під час експедиції по збору усної історії.
«Межа між життям і смертю дуже мінлива, але ідучи із життя людина не зникає безслідно. Кладовища – це вічні оселі мертвих, це правдивий опис життя та діяльності наших попередників, який діагностує стан нашої пам’яті про них. Якщо хочете пізнати рівень духовності народу – відвідайте його кладовища. Доглянуті могили предків, хай навіть і без розкішних меморіальних символів, краще ніж будь які інші прояви життя засвідчать його високу мораль і культуру»,- сказав Олексій Лазько, фундатор проектів МГО «Інституту Україніки».
Розділяючи та піддержуючи думки О.Лазька, всі присутні з щирістю відгукнулися на заклик «Інституту Україніки» щодо наведення ладу на кладовищі с. Сурсько-Михайлівка, яке датується кінцем ІХХ сторіччя.
Встановлення хреста на могилі за православним звичаем.
Представники ЗМІ не залишились байдужими та теж узяли до рук кісточки з фарбою.
Тільки справжнім чоловікам достає сили підіймати з сирої землі важки камінні хрести та встановлювати їх заново.
Ось таки примірники хрестів зустрічаються на старовинних кладовищах.
Наприкінці акції усіх пригостили поминальним кулішем за рецептом Микити Коржа.