Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

МГО «Інститут Україніки» разом з Дніпропетровським національним університетом ім. О.Гончара, Управлінням освіти і науки Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровським історичним музеєм ім. Д.Яворницького, Дніпропетровським обласним осередком Національної спілки краєзнавців України та іншими закладами,  став організатором IV Дніпропетровської обласної історико-краєзнавчої конференції «Історія Дніпровського Надпоріжжя», присвяченої 75-річчю Голодомору 1932-1933 рр., що відбулася 21-27 листопада 2008 року в Дніпропетровську.

   

28 листопада 2008 р. у Палаці студентів ДНУ ім. О.Гончара на секції «Історія міст і сіл. Видатні постаті краю» наукова еліта міста порушувала питання визначення дати заснування нашого міста. Свою думку з цього приводу висловили: Швидько Ганна Кирилівна, доктор історичних наук, професор Національного гірничого університету, Ченцова Надія Володимирівна, кандидат історичних наук, доцент Національного гірничого університету, Репан Олег Анатолійович, кандидат історичних наук, доцент Дніпропетровського Національного Університету ім. О.Гончара.

      

Виступаючи з доповіддю «Полеміка навколо часу заснування міста Дніпропетровська» Олег Репан наголосив: «Історична урбаністика, проблема походження міста є достатньо складним питанням. Соціологи міста ототожнюють, пояснюють її тим, що міста у другій половині ХХ століття надзвичайно сильно зростають, і більша частина мешканців міст зараз, це переселенці у першому або другому поколінні. І проблема в тому, що міська спільнота не відчуває своєї закоріненості, тяглості традицій, єдності громади. Тому зацікавлення краєзнавством, яке є достатньо динамічним сьогодні, - однин з проявів пошуку єдності міської громади, пошуку витоків свого міста.

    

Щодо нашого міста, то наприкінці 80-х, на початку 90-х років ХХ ст. окреслилися два магістральні підходи в проблемі датування міста: «козацький» та «катерининський». Проте не варто зациклюватися на одному з них, варто розглядати проблему поліваріантно, вивчаючи всі ті маленькі поселення, на території яких зараз знаходиться Дніпропетровськ. І саме там варто шукати початковий час. На мою думку, таким часом може бути 1645 рік, власне перші згадки про Новий Кодак».

          

Надія Ченцова в свою чергу заявила: «І я чітко упевнена, що наше місто має право на своє козацьке минуле. І підтвердженням цього є не тільки дані археології, які свідчать, що у межах міста існували давні пам'ятки, які відносяться, принаймні до межі XVII – початку XVIII століття, Але й архівні матеріали, які розпорошені. Однак видання Архіву Коша Запорозької Січі дає нам змогу опрацьовувати джерельну інформацію, вишукуючи відомості про територію, на якій лежить сучасний Дніпропетровськ.

      

Життя на цих теренах зародилось досить рано. По-перше, завдяки зручності виходів на Польщута в Європу, до Чорного моря, зручність Дніпра. Все-таки низинна місцевість, яка давала можливість людям більш-менш вдало займатися землеробством,  будівництвом певного водоукріплення і так далі. Тобто тут не треба було особливих поправок робити на гористу місцевість, чи злісисту територію, чи на річкову систему дрібненьку, яка б порушувала загальні умови існування міста.

         

Очевидно, виникнення поселень в нашій місцевості було пов'язано із руйнацією Чортомлицької Січі. Тобто це, очевидно, не 40-ові роки XVIII століття, а скоріше – це наслідок тієї трагедії, яка відбулася у Старому Кодаку в 1709-му році, коли знищили Старий Кодак та Чортомлицьку Січ».

          

Продовжуючи ідею Надії Володимирівни, Швидько Ганна Кирилівна зауважила на тому, що незалежно від того, ким була утворена Богородицька фортеця, чи вона відноситься до процесу народної колонізації, чи до процесу офіційної колонізації, , фортеця завжди є фактором, який сприяв заселенню краю. Такі фортеці згодом переростали або в міське, або в сільське поселення, якщо не було екстраординарних обставин, руйнування під впливом воєнно-політичних подій.

          

Як ми бачимо, тема визначення дати заснування Дніпропетровська крок за кроком набирає нових обертів та розголосу серед наукової еліти. Наступним етапом стане участь МГО «Інститут Україніки» в науковій конференції в Одесі присвяченій історії передатування різних міст СНД.

             
         
         

          

Відеозапис конференції

              

         

Стенограма засідання IV історико-краєзнавчої конференції «Історія Дніпровського Надпоріжжя»

 

Секція 3. «Історія міст і сіл. Видатні постаті краю».

 

     

 

Присутні:

Швидько Ганна Кирилівна- д.і.н., професор кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету – голова секції

Ченцова Надія Володимирівна- Національний гірничий университет, к.і.н., доц.

Репан Олег Анатолійович-ДНУ імені Олеся Гончара, к.і.н., доц., кафедра історії України

Старостін Валентин Сергійович- співробітник МГО «Інститут Україніки», студент, бакалавр історії

Булаткіна Мілана- ДНУ імені Олеся Гончара, студентка

Іванцов Артем Валерійович- ДНУ імені Олеся Гончара, аспірант

Леонова Олександра Володимирівна- ДНУ імені Олеся Гончара, студентка, бакалавр історії

Лавренко Валерія Сергіївна- ДНУ імені Олеся Гончара, студентка

Кучерук Олена Сергіївна- ДНУ імені Олеся Гончара, аспірантка

Терновський Андрій Миколайович- ДНУ імені Олеся Гончара, аспірант

    

       

Репан Олег Анатолійович:

«Полеміка навколо часу заснування міста Дніпропетровська».

         

- Дякую. Ви знаєте, я коли готував цю доповідь, я думаю, що багато хто тут знає, що ваш покірний слуга – до речі дуже приємно - пан Валентин Старостін є тут, і Олександр Харлан видали нещодавно книгу «Палімпсест: поселення XVIXVIII столітя в історії Дніпропетровська.» І, власне кажучи, зрозуміло, що ми, як науковці дніпропетровські, ми все одно в контексті ось цих дискусій, які тривають вже не один рік… І мені би хотілося, знаєте, з одного боку трошечки мов би дистанціюватися від цих дискусій, а з іншого – подивитися на ті обгрунтувані якісь погляди, погляди, які оприлюднювалися не просто у дискусії, а і в статтях, в якійсь іншій фіксованій формі, на проблему походження Дніпропетровська. Дуже шкода, що немає зараз Максима Едуардовича, тому що, зрозуміло, в нього є певні тези з цього приводу, і я про це буду говорить. Але ви знаєте, колеги, якщо говорити в загалом про історичну урбаністику – проблема походження є достатньо складною… проблема походження міста. Ну, от у Ганни Кирилівни була стаття в одному з наших кафедральних збірників «Пошуки істини», і там Ганна Кирилівна аналізувала різні підходи до виникнення міста. Якщо подивитися, то цих підходів дуже багато: починаючи від появи життя на цій території, людського поселення, і закінчуючи появою урбаноніму, який побутує. Що треба сказати, що спільного підходу до цього світова урбаністика не напрацювала. Ви знаєте, зараз спостерігається надзвичайно цікава тенденція. Тенденція, яку соціологи - я наскочив у статті, хто захоче докладніше, той зможе прочитати про це – соціологи міста ототожнюють чи пояснюють з тим, що міста у другій половині ХХ століття надзвичайно сильно зростають, і більша частина мешканців міст зараз, це мешканці міст у першому або другому поколінні. І проблема в тому, що міська спільнота не відчуває ось цієї закоріненості, цієї тяглості. А відбувається фрагментація життя міста, міська громада не відчуває своєї єдності. І зацікавлення краєзнавством, яке спостерігається, і достатньо є динамічним, є одним з проявів оцих… пошуку єдності міської громади. Одним з елементів пошуку єдності є і пошук витоків свого міста. І очевидно що, куди ти дінешся, дуже часто наші міста були датовані, - ну, це взагалі проблема для Півдня і Сходу України, це питання окремого, напевно що, виступу, - були датовані, виходячи з певних ідеологічних позицій, і Дніпропетровськ в цьому не є якимось виключенням. Ви знаєте, мені здається, що нам варто подивитися на наші дискусії справді спробувати трошечки відсторонено подивитися, і значно більше в них привносити… ну, скажімо так, науки, але в той же час розуміючи, що ми, хочемо ми цього, чи не хочемо, маємо якісь підсвідомі пошуки самого себе в цьому місті. Можливо я помиляюсь. Ви знаєте, якщо говорити про цю дискусію, то дуже вона активізувалася наприкінці 80-х, початку 90-х років. І уже в той час окреслилися два магістральні підходи, які можна назвати козацькою та «катерининським» підходами в проблемі датування міст. Я спочатку з вашого дозволу зупинюсь трошечки на «катерининських» підходах. Як мені здається, найчіткіше ці підходи окреслили Євген Абромович Чернов та Максим Едуардович Кавун. Євген Абрамович Чернов, - я звертаю увагу на його статтю «О начале времени urbis в истории Днепропетровска.» - це стаття так само з наших краєзнавчих конференцій, де Євген Абрамович аналізує справді наявні підходи, визначає різні з них. Ну, багато хто слухав лекції Євгена Абрамовича, то і в цій статті він є досить часто іронічним. Але треба сказати, що на початку 90-х в цих дискусіях, на жаль, було дуже багато, як мені здається, «політики». І проти цієї «політики» Євген Абрамович дуже активно виступає. Щодо його особистої позиції, то він вважає, що наша територія, територія нашого міста, вона починає, якщо говорити про козацький час, заселятися приблизно з 1740-х років, - ну і підкреслюю, що так пише Євген Абрамович. І що після того, як Новий Кодак стає центром Кодацької паланки, то можна говорити про початок урбагенезу. Але Євген Абрамович оперує поняттям «традиції урбаністичної», і говорить, що така «традиція» не зуміла розвинутися, вона була заперечена «імперською російською традицією». І тому, на його думку, ми не можемо виводити початок міста з якоїсь козацької власне складової. Кілька публікацій на цю тему є у Максима Едуардовича Кавуна. Взагалі достатньо цікаво - там, на тій же конференції, де робив Євген Абрамович доклад про початок часу urbis, виступав Максим Едуардович, і також він окреслив, так само проаналізувавши концепції, окреслив своє ставлення, що для нього ближче дата… одна з дат кінця XVIII століття… А до речі повернуся – Євген Абрамович не назвав тоді чітку дату, і Максим Едуардович у цій публікації кінця 90-х так само не говорить про ту дату, до якої він схиляється. Була пізніше низка публікацій. Достатньо суперечною є публікація 2001 року в журналі «Грани», яку робив Максим Едуардович Кавун знов з Валентином Васильовичем Іваненко. Взагалі публікація дуже цікаво починається. «225 років…». Ну, тобто уже одразу здавалось би дослідники постулюють свою прихильність до дати 1776. Далі вони говорять, що ця дата освячена традицією і вона правильна. Але далі вони дуже цікаво аналізують і говорять справді про наявність двох традицій, на яких постає Катеринослав: козацької урбаністичної традиції і пізніше російсько-імперської урбаністичної традиції. Власне кажучи, мені здається, у цій статті ми маємо певну суперечність щодо підходів. Тобто… Проте все ж таки вони пропонують говорити по 1776 рік. Якщо говорити про цю традицію – традицію 1776 року, то, напевно, найчіткіше з останніх публікацій вона окреслена в «Історії міста Дніпропетровська». На початку, у вступі, який написав Анатолій Григорович Болебрух, власне йдеться про те, що авторський колектив схиляється до дати 1776 рік. В той же час дозволю собі зауважити, що я знаю позицію Ольги Миколаївни Посунько, Ірини Федорівни Ковальової – членів авторського колективу – вона не є позицією 1776 року.

Надзвичайно багато власне обґрунтуванням цієї позиції є в другому розділі цієї книги, яка належить Максиму Едуардовичу Кавуну. Ну, мені здається, що не так просто було обґрунтовувати я скажу… Дуже шкода… я бачив, що Максим Едуардович подавав доповідь, я сподівався, що він буде. Максим Едуардович говорить, що ми маємо вести відлік від 1776 року від Катеринослава Кільченського, який, на його думку, є полікультурно-ідеологічним та частково як адміністративний центр попередником Катеринослава. Ну, ваш покірний слуга має достатньо поважні сумніви щодо можливості такого підходу. Як мені здається, що найартикульованіше, і це не тому, що Ганна Кирилівна очолює секцію, стаття-то була написана коли я не знав про це, ця полеміка з точки зору так званої «козацьких» поглядів проаналізована в статті Ганни Кирилівни Швидько «До пошуку істини».

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- «Пошуки істини».

              

Репан Олег Анатолійович:

- «Пошуки істини». Так, я перепрошую. До проблемою походження Дніпропетровська. Там Ганна Кирилівна так само аналізує як історіографічний підходи, і говорить про відсутність єдиних методологічних підходів щодо проблеми походження міст в загалом. В той же час Ганна Кирилівна зауважує, що наявна традиція пошуку витоків міст базується достатньо чітко на тому, що з наукових підходів обизається за звичай обирається міською громадою той, що дозволяє найглибше подивитися на історію цього населеного пункту. Далі Ганна Кирилівна аналізує і розвиток Нового Кодака, розвиток Половиці, і показує роль цих населених пунктів в історії Дніпропетровська. Як мені здається, саме в тій публікації Ганна Кирилівна схиляється до того, щоб виводити Дніпропетровськ від Половиці. В той же час є її вступне слово до нашої книги, де Ганна Кирилівна пише, що нам вдалося переконати її щодо того, що варто думати швидше про Новий Кодак як про можливий і реальний попередник Дніпропетровська.

Завершуючи, я бачу, що я вже дві хвилини перетягнув, я хочу сказати, що у нас є достатньо контраверсійні погляди. Але мені здається, що є сенс все ж таки розглядати цю проблему комплексно, не відкидати різні етапи в розвитку нашого міста. І з того часу, коли ми маємо безперервне час походження… існування поселень на території Дніпропетровська – Катеринослава, то варто нам саме там і шукати початковий час. На мою думку, на думку ну, от власне колеги, який є поруч зараз, Валентина Старостіна, таким часом може бути 1645 рік, власне перші згадки про Новий Кодак. Дякую. Я із задоволенням відповім на питання, якщо вони будуть, репліки, заперечення. Дякую.

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- Які питання є на тему?

          

Терновський Андрій Миколайович:

- У мене питання. А власне імперська традиція… Чи був тоді Катеринослав українським містом? Чи він був російським? Тобто населення яке було? Українці чи все ж таки імперське?

            

Репан Олег Анатолійович:

- Дякую. Тут треба розвести два питання. Перше, я дуже великий маю сумнів, що модерні категорії самоусвідомлення, і власне модерної нації можна екстраполювати на останню навіть чверть ХVIII століття. Тобто навряд чи тоді хоч росіяни, хоч українці, власне кажучи, ідентифікували себе з модерними націями. Тобто свідомість тоді була дещо іншою. Другий момент, навіть якщо говорити про якісь певні об'єктивні речі, то мені здається, що варто говорити про наявність кількох – власне старого, автохтонного населення, яке мешкало тут, і щодо якого геноцид не проводився, і прибулого населення. І по-третє, ви розумієте, проблема походження міста, вона не є проблемою його національного характеру і національного самоусвідомлення. Це абсолютно різні речі. Ну, якщо ми, наприклад, візьмемо наше українське місто Білгород Дністровський, якому дві з половиною тисячі років, то ви розумієте, дві з половиною тисячі років тому не були мешканці, що його засновували, українцями. Але це не заважає, і абсолютно коректно не заважає вивчати історію Білгорода Дністровського. Це те, що я хотів сказати.

       

Швидько Ганна Кирилівна:

- Які ще є питання? Олег Анатолійович, а як ви відноситесь до питання про поліваріантність, так сказати, отих витоків? У вас же ж у множині, там «коріння». Воно ж не «корінець» ото єдиний.

      

Репан Олег Анатолійович:

- Так.

         

Швидько Ганна Кирилівна:

- Коріння. Як тут?

          

Репан Олег Анатолійович:

- Мені здається, що це може бути дуже цікавий підхід для того, щоб на нього подивитися уважніше, власне щодо поліваріантності. Ну, я розумію, що Сергій Іванович, так, Світленко про це говорив та інші дослідники. Тобто мені здається, що це цікавий погляд. Ну… Але ви розумієте, існує певне вивчення оцих різних варіантів. Я абсолютно згоден, що ми ні в якому разі не повинні викидати з нашої історії чи ігнорувати той же самий Катеринослав Кільченський. Це частинка нашої спадщини, яка формує наше сучасне місто Дніпропетровськ. В той же час, мені здається, у нас є зараз така, знаєте, як заслонка упала – 1776 рік. Стоять, бояться. І всім святкувати там 230 чи скількі там років. Мені здається, що на цьому… ну, це якась облучка в нас.

         

Швидько Ганна Кирилівна:

- Ну, якщо у нас в основі нашого міста зараз з десяток козацьких поселень, то получається, що до якої б теорії, до якого б варіанту ми не пристали… От взяти одне козацьке поселення, да, то дев'ять відпадає получається. Ви прихильник іншої думки, тепер, так сказать, інша комбінація, інші дев'ять мають відпадати.

       

Репан Олег Анатолійович:

- Ну, да. Очевидно, що це неправильно.

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- Це хитра така тут арифметика. І треба, мені здається, на цей момент дійсно серйозно звернути увагу.

       

Репан Олег Анатолійович:

- Добре. Так.

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- Якісь початки, так сказать, цього до речі об'єктивно є у вашій же праці «Палімпсест». От два автори тут сидять. Ви ж взяли не одне все-таки, а кілька козацьких поселень.

         

Старостін Валентин Сергійович:

- Ганно Кирилівно, якби ми взяли одне, то це питання, яке ви зараз задаєте, нам би задали по книзі одразу.

          

Швидько Ганна Кирилівна:

- Ну, так, так. Хорошо. Хорошо. Які ще є питання? Поки що не має, ну, я думаю, вони можуть виникнути пізніше. Так що ми ще раз, Олег Анатолійович, дякуємо вам. І я зразу ж надаю слово, пропускаючи себе, (це не значить, що я не буду робить доповідь, я буду робить доповідь, але у Надії Володимирівни Ченцової об одинадцятій годині заняття.)

         

Швидько Ганна Кирилівна:

- Я надаю вам слово, Надія Володимирівна. Прошу.

            

Ченцова Надія Володимирівна:

- Я би хотіла сказати свою думку з приводу нашої сьогоднішньої полеміки. І я чітко упевнена, що наше місто має право на своє козацьке минуле. І підтвердженням цього є не тільки дані археології, які підтверджують, що у межах міста існували давні пам'ятки, які відносяться, ну, принаймні до межі XVII – початку XVIII століття, але і джерельні матеріали архівного походження, які розпорошені, почасто вони не доступні дослідникам можливо на сьогоднішній момент. Але є документи, ну, можливо потребують повторного аналізу, можливо якогось додаткового звернення до них, щоб вибрати звідти інформацію і трошки її систематизувати можливо. В нас є інформація, яка знаходиться прямо у нас під рукою стосовно історії заснування нашого міста і поселень у його межах. Це архівний фонд Коша останньої Запорозької Січі – документи січової канцелярії, які в мікрофільмах лежать у нашому обласному архіві. Копії були спеціально зроблені Центральним державним архівом України близько 15 чи 17 років тому для того якраз, щоб користувачі в обласних центрах могли в архівах працювати з цими документами, які в Києві уже зараз в оригіналах також майже не видаються через те, що це зібрання у страшенно важкому стані знаходиться. Ну, і оскільки зараз вже працює велика… проведена велика робота. Невелика група вчених, - три з половиною особи на скільки я знаю, - в Інституті української археографії, які опрацьовують матеріали цього великого фонду. Все ж таки є надія, що це дуже кваліфіковані спеціалісти, які більше 30 років працюють із цими документами, мають і гарні навики читання палеографії, і аналізують ці документи дуже давно. Вони-то з ними працювали, але зараз з'явилася нагода виконати державну програму і системно друкувати ці архівні матеріали у тих тематичних…, тих томах хронологічних, які ви зараз бачите. Вийшов вже четвертий том, зараз готуються іще наступні. Очевидно, ця збірка буде обіймати не менше 20 томів. І я це веду до того, що ми, очевидно, архів Коша Запорозької Січі будемо так опрацьовувати фрагментарно, вишукуючи поки що в тих матеріалах, які не оприлюднені, інформацію про наше, принаймні, про територію, на якій лежить сучасний Дніпропетровськ. Ну, стосовно перш за все хочу сказати, що, очевидно, цей фонд – він для нас є найважливішим джерелом. Але опосередкована інформація про людність, яка сюди переселялася, про умови існування людей, про національний склад між іншим переселенців, можна знайти в документах Гетьманської канцелярії, наприклад, і в документах Потьомкіна. Ці документи або в нас знаходяться, або знаходяться в Центральному державному історичному архіві в рукописному… в рукопису нашого міста Києва, ну, частково в Санкт-Петербурзі і Москві – Центральному державному архіві давніх актів. Стосовно полеміки навколо заснування нашого міста, можливо тут треба враховувати той факт, що ми завжди якось намагаємося знайти загальноєвропейські підходи, і втиснути наше уявлення, нашу історію, наш історичний досвід у якійсь загально-історичний, а він може не співпадати. Наш досвід він має особливу цінність, тому що це наш особистий досвід. І історією заснування міст, - Ганна Кирилівна мене можливо підтримає в цьому плані, - займалося дуже багато дослідників, починаючи від Лазаревського та всі люди, всі вчені, які працювали в галузі локальної, іменної історії, вони завжди намагалися дослідити якусь територію так якийсь осередок людський. І так чи інакше, вони характеризували розвиток поселень на… в різних місцях. Можна назвати досвід у цьому плані Антоновича, у нього є спеціальна монографія, яка присвячена історії українських середньовічних міст. І якраз там він і пише, що українські міста XVII століття, їх процес виникнення мали дуже велику специфіку, пов'язану перш за все із тим, що виникнення цих міст було пов'язане з інтенсивними міграційними процесами. Що ці міста переважно виникали на переході от в такій от лісостеповій зоні, коли населенню приходилося освоїти та адаптувати умови свого перебування до нової території, до нових умов. На відміну від середньовічних міст, ці містечка мали оборонний військовий характер, але вони не мали таких укріплень як середньовічні міста, тому що наше українське населення контактувало з кочовим населенням. І в умовах степу не було матеріалу, по-перше, не було і необхідності також будувати якісь громіздкі укріплення, такі мури, за якими ховалося б населення даних містечок. Така категорія як міське населення взагалі… ну, дуже розмита. Немає чіткої… ну, про те, що ментальності міської ми не народили можливо. Але й місто саме не було чітко відмежовано від сільського середовища. Не було чітко міського населення, яке б жило чітко в містах завжди. Наші поселенці, які створювали містечка і жили в цьому містечку, вони мали додаткову територію, яку намагалися освоїти довкола міст, бо вони жили за рахунок неї. Наші міста, ну, в більшій мірі, ніж європейські виконували функцію такої, знаєте, разової масової торгівлі. Ярмарки – от одні з здобутків наших міст. Було, як правило, стаціонарні території, де відбувався обмін, і це все не було… не мало такого масового характеру, в якій було задіяно… в цей обмін невелика кількість населення і це відбувалося періодично якимись такими етапами. Можна говорити, що процес виникнення наших поселень в значній мірі пов'язаний з малодослідженими процесами міграції українського населення. А ці процеси пов'язані з глобальними історичними подіями. З тією ж визвольною війною – населення з Правобережної пішло на Лівобережну Україну, потім повернулося на Правобережну, з Правобережної пішло трошки нижче по Дніпру. Все це було. І все це були етапи. І якщо ці етапи досліджувати, то ми з вами чітко бачимо, що історія Правобережжя і тієї місцевості, де сьогодні лежить місто Дніпропетровськ, вона завжди… ну, ця територія притягувала населення. І тут завжди, по-перше, всі торгівельні шляхи лежали вздовж Дніпра, так? Через те, що і водна артерія транспорту Дніпро, найбільш зручніший шлях у Європу. Ця територія, принаймні до Визвольної війни тяжіла до якої держави? До польської, так? Тобто логічно, що якраз залюднення цієї території відбувалося набагато швидше, інтенсивніше, і сюди приходило більше населення, і воно швидше тут адаптувалося, ніж це відбувалося на Лівобережній частині Подніпров'я. Ну, можливо трошки Північ там дає нюанс, бо там Самарська паланка існувала, а також існував певний осередок козацтва, а так – специфічні умови існування. Якщо говорити про загальну тенденцію, про умови господарювання населення, на Правобережжі саме якраз ми можемо відмітити, що найбільші поселення козацькі – можемо почитати Яворницького, пізніші автори – Полонську, Кабузана, там і так далі, - ну, можна побачити, що всі вони дислокуються переважно на Правобережній частині Дніпра. І це невипадково. По-перше, виходи на Польшу, виходи на Європу. Потім виходи до Чорного моря, зручність Дніпра і в загалом якийсь, розумієте, такий стабільний регіон, все-таки низинна місцевість, яка давала можливість людям, ну, більш-менш враховувати ситуацію, пов'язану, із, там, землеробством, із будівництвом певного водоукріплення і так далі. Тобто тут, ну, така місцевість, яка стандартно виглядала, і не треба було особливих поправок робити на якісь там: чи гористу місцевість, чи заліснену територію, чи річкову систему якусь дрібненьку, яка б порушувала загальні умови існування людини. Ну, стосовно виникнення перших поселень на теренах сучасного Дніпропетровська, Слабченко, здається першим, крім нього я не знаходила авторів, які б писали, що, очевидно, виникнення поселень в нашій місцевості було пов'язано із руйнацією Чортомлицької Січі. Тобто це, очевидно, не 40-ві роки XVIII століття, а скоріше – це наслідок тієї трагедії, яка відбулася у Старому Кодаку в 1709-му році, коли знищили Старий Кодак, коли знищили Чортомлицьку Січ. Бідне козацтво частково помігрувало звідси або змушене було засновувати нові якісь поселення. Нехай нелегально, неофіційні, І саме з цього періоду беруть початок, мені принаймні так здається, ця концепція доволі логічно виглядає – з цього часу виникають оці наші поселення між Старим і Новим

Кодаком. Тобто населення знизу Правим берегом іде під захист якихось, ну, природних місцевостей таких зручних, і з іншого боку – спускається від Старого Кодака. Так виникає… І Слабченко, власне, який працював з документами Січового архіву, писав, що, очевидно, переселенці зі Старого Кодака були першими поселенцями слободи Половиця. І ще один нюанс, вам, можливо, близький. Це те, що чи випадково, чи ні, там підтверджень таких немає, але Слабченко висував концепцію, що, очевидно, переселенці з лівого берегу також приєдналися до половчан, і, можливо просто якраз це співпало, принаймні, він говорить, що 1721 рік вже можна так вважати періодом, коли виникають… от слобода Половиця. Ну, що стосується… ну, проблемних питань, і чи можна говорити про те, що сама слобода Половиця дала початок нашому місту. Тут навіть, можливо. справа не  в самій Половиці, а в тому, що крім Половиці-то біля неї лежало ще кілька населених пунктів, які на сьогоднішній день треба ідентифікувати – ми не знаємо, що це таке. Що таке хутір Горяново? Я переглядала, є справа із… ну, принаймні, я точно знаю справу у Архіві запорозької Січі, де згадується слобода Половиця. Найперші згадки відносяться до 1761 року. За 1764-й рік уже є перепис населення. І між іншим треба сказати, що січова адміністрація вона використала досвід Гетьманської адміністрації, так? І якщо раніше переписи, там, війська Запорозького складалися як комп'юти, реєстри, тобто, прізвище, там курінь, чи сотня, за якою записана людина, і все. То тепер уже давалися і кількість дворів, і хат у дворах, і кількість худоби, волів, робочих, неробочих, до якої з категорій населення ці люди відносилися: посполиті, тяглі, біжі, козаки і так далі. І ми можемо говорити, що там уже в нас є розгорнута картинка. І крім Половиці, до неї в межах Кодацької паланки прилягають хутір Медівець, хутір Горяного, Набойківка, Кімликівка, Кам'янські… Чаплинка Кам'янська, або Чаплі Кам'янські. Тобто бачите, оця округа власне, якщо раніше Кодацька паланка вважалась однією з найбільших територій, підпорядкованих козацькій адміністрації на Правобережжі, то тепер уже територія ця звузилася, але разом з тим тут уже зазначаються населені пункти, які є дрібнішим… і вони чітко названі, вони чітко вказані. Де вони знаходилися, що таке хутір Горяного, і між іншим хутір Грязного, ну, я невпевнена. Волобуцький, який працював з документами Архіву коша, називає хутір Грязного, ну, я не думаю, що такі прізвища, хоч вони і бувають у козаків дуже влучні і неприємні, дали б назву такому хутору. Я думаю, що все ж таки це був хутір Горяного, і слід його локалізувати десь близько все ж таки наших якихось природних таких особливостей рельєфу. Ну, можна говорити про те, що серед перепису населення Половиці дуже багато мешканців Нового Кодака. Отут у них є зв'язок безпосередній. Прямо вказано про вдову, наприклад, чи про синів, чи про колишніх мешканців, чи прийшовший із Нового Кодака в такий-то період. І це говорить про те, що ці поселення доволі тісно були пов'язані одне з одним. І тому, не ставлячи задачу чітко змінити на… датування нашого міста просто сьогодні, можна говорити про те, що у нас є можливість іще шукати оці першоджерела, і шукати інформацію про витоки нашого міста. І я би сказала, що можливо документи про знищення Чортомлицької Січі в російських державних архівах, вони б дали нам все-таки інформацію про перебіг подій, пов'язаних із оцим-от періодом, про який ми дуже, вважаю, мало знаємо. От. Ну, власне в мене інформація, я підготувала, але зламала окуляри собі. Підготувала прочитати вам ось документи архівні.

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- Дякуємо.

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- Я зробила, товариство, певною мірою стратегічний прорахунок с точки зору змістовної. Стратегічний прорахунок в тому, що Надія Володимирівна на початку своєї доповіді торкнулася деяких моментів, на які я, власне кажучи, базових моментів, на яких я хотіла побудувати свою доповідь. Тому її доведеться тепер дещо підкорегувати по ходу… вже по ходу свого виступу. Як ви бачите, в програмі зазначена моя тема: «Фортеці як фактор виникнення сільських та міських поселень на запорозьких теренах.» Я не скажу, що цим моїм виступом чи однією з моїх статей, яка опублікована була в одному з краєзнавчих збірників, виданих у Нікополі, вичерпана ця тема була про фортеці, як фактор виникнення сільських та міських поселень. Але все ж таки я рішаю зробити, що називається, зробити таку невеличку доповідь. Безумовно, дана тема пов'язана з більш глобальною проблемою процесу заселення Південного Подніпров'я чи… протягом кількох століть. Головне… Але головним чином XVI XVIII століття, і був ще наближенням до… пов'язане з наближенням до визначення віку населених пунктів, які виникли в період, який в джерелах представлений лише фрагментарно, що і спричиняє дискусії, і зокрема дискусію стосовно нашого міста, про яку сьогодні нам розповів Олег Анатолійович. Я ще раз озвучу те, що зауважено було Олегом Анатолійовичем, і дещо про це нагадала і Надія Володимирівна, що одним із шляхів виникнення міст у ранній період у вітчизняній і зарубіжній історіографії називається поширений до середньовіччі шлях формування міста навколо фортеці або острогу, які обростали ремісничо-торгівельним та землеробським населенням, і незабаром ставали адміністративними центрами округи. Хоча цей процес на Заході і на Подніпров'ї не був однаковим. І тут я мушу сказати, ну, найвідоміше, власне кажучи, що в Західній Європі ті ж замки виникали як, - у володіннях певного, так сказати, феодала, - вот це його земля, він будує собі в зручному місці укріплення. І навколо цього укріплення вже й виникає оте посадське, так сказать, поселяється оте посадське населення ремісничо-торгівельне, яке в разі необхідності ховається за міські мури, якщо якісь міжусобні, там, війни виникають або зовнішня небезпека. У нас же цей процес трошки по-іншому відбувався. Там це населення ремісничо-торгівельне виникає за рахунок того, що із села, селяни, так сказати, туди, вони намагаються визволитися з-під залежності, так сказати, необхідності виконувати… виконувати кріпосні повинності на пана у полі, і зайнятися от ремісничою чи торгівельною діяльністю. А в нас цей процес-то пов'язано із колонізацією краю. В нас це виникнення фортець пов'язане тільки з колонізацією краю. Колонізація, природно нагадую, що мова йде про заселення і господарське освоєння. Не феодал тут у своїх володіннях. Нема цього феодального володіння. Колонізація… Але колонізація йде у двох, так сказати, як би хвилях чи у двох напрямках: народна колонізація, і ми тут говоримо про козацькі поселення, і офіційна. Коли ми простежимо оцей процес колонізаційний, ми побачимо як, так сказати, просувалися на Південь оці будівництва - виникнення фортець. І природно, що навколо фортець поселяється не ремісничо-торгівельне населення, а козацьке населення, уходники поселяються. При чому не навколо ж кожної фортеці. Ну, скажімо, якщо ми говоримо про офіційну колонізацію, процес офіційної колонізації, коли ми говоримо про закладення фортеці російським… з волі російського уряду, то ясно, що козаки не будуть поселятися під захист даної… даної фортеці. Не будуть. Вони навпаки, так сказати, ви ж знаєте, що вони протестували проти будівництва цих фортець. Тим не менш, значить, я хочу зупинитися… хочу зупинитися тільки на фортеці Кодак для прикладу, оскільки в мене для іншого немає часу. Значить, спорудження фортеці Кодак у 1635 році, значить, на високому Правому березі Дніпра і так далі, значить, тут географічні координати. Це відбувається… так, пропускаю, бо час мене лімітує. Значить, запорожці досить точно визначили загрозу, відчули цю загрозу у факті будівництва польської фортеці Кодак. Тому, незабаром після її спорудження, коли ця фортеця ще жодного разу не виконала свого призначення, ця фортеця була вщент зруйнована запорожцями на чолі з І.Сулимою. Очевидно, факт знищення фортеці мав велике психологічне значення для населення Подніпров'я. Відбудована… відбудована у 1639-му році у більш потужному варіанті, фортеця існувала як польська твердиня доти, доки її наявність в козацьких володіннях могли терпіти запорожці, тобто до початку національно-визвольної війни. Отже це не мої підрахунки, і як кажуть – це формулювання звучало не раз, що польською фортеця була лише десяток років.

З іншого боку – спорудження фортеці було чинником, по-перше, консолідації населення Подніпров'я перед загрозою польсько-шляхетської колонізації краю, і встановлення урядового контролю через поширення тут влади місцевої адміністрації. По-друге, чинником більш інтенсивного заселення краю. Адже не буває фортець, які є… які б існували скільки-небудь тривалий час без населення поблизу фортеці. Не буває такого. Тому виникнення поселення Кодак безпосередньо пов'язане зі спорудженням фортеці, якою б не була мета польського уряду первісне. Що контроль за Запоріжжям та боротьба проти татарсько-турецької агресії. Виникнення Української козацької держави, і, значить, просування Російської держави в напрямку… в Південному напрямку, перетворили її з союзника держави Богдана Хмельницького у боротьбі з Польщею в сюзерена, тобто російську державу маю на увазі, у сюзерена цієї козацької держави, і це призводить до підвищення ролі Кодака у Подніпров'ї. Тепер зацікавлення у володінні нею… зацікавленими у володінні нею були Росія, Гетьманщина і Запорозька Січ, тобто три зацікавлених сторони були. І тому в «Березневих статтях» 1654 року Кодак фігурує, фактично починаючи з цього року, у всіх договірних статтях між Україною та Росією. Не буду цитувати цю 11-ту статтю договірних статей, де про кодацький… де про Кодак йдеться. Але зауважу, що в наступних договірних статтях спостерігаємо в питанні про Кодак певні нюанси, але в загалом погляди на нього договірних сторін залишалися постійними. Правда, інтереси запорожців бачимо лише у Конституції Пилипа Орлика 1710 року, інтереси запорожців стосовно Кодака. Однак володіння фортецею Кодак названими сторонами сприймалося через різні явні і таємні мотиви. Запорожці розглядали її як важливий пункт збереження свого арсеналу і фактор забезпечення певної незалежної політики в регіоні і свого існування взагалі. Уряд Хмельницького і його наступників мали надію на Кодак як на опору в охороні Південного кордону і як на ланку, яка зв'язувала Гетьманщину із Запоріжжям. Не забудемо, що Запоріжжя виломилося, так сказати, фактично з-під влади Лівобережного гетьмана. і тому, так сказати, цей Кодак, він розглядався як можливість… прийде час, так сказати, як було це за Хмельницького, підпорядкувати Запоріжжя Гетьманщині. Російський уряд мав триєдину мету: 1) використати у боротьбі з татарсько-турецькою агресією; 2) контролювати Запорозьку Січ, і 3) цю ж фортецю використати як опорну базу для просування до Чорного моря і закріплення за собою всього Північного Причорномор'я. Протиставлення і поєднання ближніх… ближньої і дальньої мети кожної зі сторін визначали і конкретні їх дії у зазначений період. До певного часу Кодак відігравав пасивну роль. Я беру у лапки «пасивну», власне кажучи, роль. Фортецею усі хотіли володіти. Тобто не вона якусь роль відіграє, а чомусь вона є весь час, що називається, героєм дня: як тільки договір який підписується – всім хотілося, так сказати, оволодіти цією фортецею. Хоч реально, думаю не буде заперечувати Олег Анатолійович (Репан), який цим періодом займається, що до певного періоду Кодак… він є, він укріплений, все, але власне його дій ніяких не бачимо. Активності не бачимо того населення. Тільки про нього… цікавляться ним три сторони. Перетворення Кодака в один із важливих центрів, навколо яких концентрується прибуле на Подніпров'я  населення, поступово змінює його роль в регіоні. Що… Якщо в, значить, актових джерелах другої половини XVII – початку XVIII століття, джерелах російського походження вона розглядається як фортифікаційна споруда і військовий об'єкт, звідси ми в актах зустрічаємо описи стану фортеці, її розмірів, арсеналу, припаси там тощо різні. Значить, це говорить про те, що вона розглядається тільки як фортифікаційний і військовий об'єкт. То в реальному життя козаків Кодак розглядається як поселення з фортецею. І зустрічаємо у джерелах вже у цьому варіанті формулювання – «поселення з фортецею», «укріплене поселення». Тобто різні варіанти можуть бути, але ясно, що мова йде про… разом фортеця і саме населення. Тобто як укріплене містечко, яке з кінця XVII століття все частіше проявляє себе у політичних подіях і духовному житті Запорозької Січі – духовно-церковне життя і так далі. Можливо, як бачите, я не категорично заявляю поки що, оскільки досліджувати ще треба… можливо певні зміни по відношенню до Кодака з боку різних зацікавлених сторін та відчуття його населенням своєї ролі в регіоні відбувається тоді, коли з кінці 80-х років XVII століття відкрито проявилися… проявилася рішучість Росії в реалізації мети виходу до Чорного моря, для чого на Самарі стали будувати укріплені городки – Богородицьку, Новосергіївську фортеці, незабаром почалось… почалось… почали споруджувати кам'яний затон на Дніпрі, якраз напроти Запорозької Січі. Ці, так звані «городки», тобто фортеці запорожці сприймали виключно як об'єкти, спрямовані на обмеження їх володінь і на обмеження їх дій. Тоді ж Кодак, як мені здається, стає виключно козацьким укріпленням і поселенням. Виключно козацьким. Участь жителів Кодака у повстанні донських козаків Кіндрата Булавина, а ще більше зайнята ними позиція під час Північної війни, коли частина козаків… значна частина козаків пішла вслід за… разом із кошовим отаманом Костем Гордієнко, пішла вслід за Мазепою, все це мало фатальні наслідки для Кодака як для фортеці і як козацького населеного пункту. Розправа над жителями 1709 року, практично, припинила активну роль Кодака у подіях на Подніпров'ї. І починається отой переселенський, так сказати… адже недарма тут у мене, бачите, 1709 рік і я зараз знов повертаюся до того, про що нам говорила Надія Володимирівна, про те, що необхідно уважніше подивитися на руйнування Чорно… Чортомлицької Січі 1709 року. Куди населення поділося? Ну, частина пішла за Гордієнком. Ну, частину знащили, коли руйнували. До речі тут, звертаю увагу, це прямо не відноситься до теми, але звертаю увагу на те, як не раз бувало в історії, в тому числі і на наших теренах. На Запорожжі ж хто залишився? Вірні російському урядові не пішли за Мазепою разом із Гордієнком, тобто дотримувалися орієнтації російської. Їх же й побили. Так було і в інші… інші приклади. Тому що ті там у боях під Полтавою там і так далі, так сказати… коли переслідували, то там частину знищили, а частину все-таки… частина опинилася у бендерах, і там уже відбувалися ті подальші події: помер Мазепа, обрання Пилипа Орлика і так далі – не буду ізвісні, що називається «відомі істини» говорити. А залишилися на Запорожжі вірні. От їх частину побили, але ж не такі зовсім дурні і ті запорожці, що сиділи на Запоріжжі і чекали, що їх поб'ють. Значить, хтось же врятувався. Частина врятувалася. Куди вони ділися? Ну, хтось, можливо, опинився там, перебрався, як кажуть, в інші землі, так сказати, в інші володіння – Кам'янська Січ, пізніше там Олежківська і так далі. А хтось залишився на цих територіях, підросійських територіях, і тут утворювали якісь поселення. Це, я вважаю, що не те, що немає джерел, можливо ми до них десь ще не дійшли. Треба дуже багато переглянути джерел. Може якісь, так сказати, можуть бути джерела, які не прямо відносяться, тобто не зафіксовано ні в назві, в описі також, що вони відносяться до Запоріжжя. Але якимсь чином можуть бути заключені там відомості. Про те, куди це населення поділося, де воно осіло, які могли виникнути… Тобто можна співставити. Якщо в нас десь є відомості про те, що якийсь населений пункт виник приблизно в цей період, то звідки взялося те населення? Можливо, це і є частина отих запорожців? Ну, я зараз повторюсь, що я не можу категорично заявляти це, але досліджувати це… цей момент треба. Значить, для мене, для того, щоб зупинитися, бо я вже зловживаю своїм становищем і перебрала багато часу, для мене ясно тільки одне, що незалежно від того, ким була утворена фортеця… ким була утворена фортеця…, чи вона відноситься до процесу народної колонізації, чи вона відноситься до процесу, так сказати, офіційної колонізації, коли фортеця є і іде регульований процес заселення, і не регульований процес навколо… заселення цієї території навколо фортеці, але фортеця завжди є фактором, який сприяв заселенню краю, і оці фортеці колишні вони переростали або в міське, або у сільське поселення, якщо не було якихось, що називається, екстраординарних обставин, типу руйнування… руйнування під впливом воєнно-політичних подій. Ну, от поки що все.

Прошу, будь ласка, ваші питання.

        

Булаткіна Мілана:

- Вибачте, а сучасні археологічні дослідження ведуться у цій темі доповіді?

              

Швидько Ганна Кирилівна:

- Ну, я вам скажу, що там-от у нас десь по сусідству в якійсь кімнаті працює секція «Археологічної старожитності Дніпровського надпоріжжя», і тут вот доповідь Ірини Федорівни Ковальової, професора і керівника… керівника і секції, і археологічної експедиції «Нові дані про забудову житлової частини Богородицької фортеці. Кінець XVII століття.» Раз вони досліджують процес утворення, так сказати, цієї фортеці на основі більш раннього поселення, козацького, до речі, поселення, тобто фортеця Богородицька виникає на основі більш раннього поселення.

         

Булаткіна Мілана:

- А Кодацька фортеця?

             

Швидько Ганна Кирилівна:

- А Кодацька фортеця і Богородицька, то вони розведені, що називається, і в часі їх виникнення, і навіть місцевості: Лівобережна частина – Кодак… Старий Кодак та й Новий Кодак… Це Правобережна частина, а це – Лівобережна вважається у Дніпра, устье Самари. Так що вони розведені і в часі, і в просторі, і в тому, хто засновував ці фортеці. Так що ведуться дуже серйозні археологічні дослідження. Якщо вас дуже цікавить ця проблема, то сусідня секція якраз обговорює багато з цих питань. Нам, я вам скажу, що нам близька дуже була ця секція, і ми із задоволенням були б… об'єдналися із цією секцією. Тому що Ірина Федорівна із своїм науковим товариством серйозно працюють над дослідженням археологічних даних, а вони показують, що там було торгівельне містечко ще до виникнення Богородицької фортеці, це ж кінець 80-х років, власне 88-й рік, 1688-й рік. Вони ж показують, що ще в першій третині XVII століття…

    

Репан Олег Анатолійович:

- XVI

          

Швидько Ганна Кирилівна:

- Прошу вибачення, XVI століття. Перша третина XVI століття. Не остання чверть XVIІ століття, а перша третина XVI століття – існувало поселення з фортецею… з фортецею… козацьке поселення. Про це є знахідки: і печатки, і пломби торгівельні, так сказати, і гроші, і так далі. Значить, все свідчить про те, що там було серйозне поселення козацьке.

        

Іванцов Артем Валерійович:

- Ганна Кирилівно, слухайте, дозвольте додати трошки.

      

Швидько Ганна Кирилівна:

- Прошу.

        

- Справа в тому, що якщо говорити про археологічні дослідження фортець у нашому регіоні…

       

Швидько Ганна Кирилівна:

- Це козачок до нас засланий. (сміється) з четвертої секції «Археологічні старожитності…». Артем, будь ласка.

        

Іванцов Артем Валерійович:

- Справа в тому, що якщо говорити про археологічні дослідження фортець у нашому регіоні, то досліджується фактично лише Богородицька фортеця. Вона вивчається з 2001 року, щорічно відбуваються кількамісячні розкопки, фактично, вже стаціонарно. Також у 2005 році були дуже активні розвідки на Новосергіївській фортеці, яка будувалась як єдиний комплекс… Новобогородицька і Новосергіївська – 88 – 89 роки XVIІ століття. Але там ситуація, на Новосергіївській фортеці, така, що свого часу наприкінці «перебудови» місцеве чи то… ну, я не знаю, чи було там місцево господарство, просто зрівняли вали Богородицької… ні, Новосергіївської фортеці. Почався великий скандал, і вали нагорнули знову. Але культурний шар було знищено. Було закладено…

    

Швидько Ганна Кирилівна:

- Ви не деталізуйте, ато ви довго… Ми зараз, як дійдемо до вас. Я знаю, що у вас є тема.

        

Іванцов Артем Валерійович:

- Ні, Ганно Кирилівно, справа в тому, що я не буду сьогодні виступати. Справа в тому, що Новосергіївська фортеця один раз досліджувалася, і виявилося, що культурний шар, практично, знищено. Фактично теж саме на Старому і Новому Кодаку – культурний шар, фактично, знищений. На Новому Кодаку  - забудовою, на Старому Кодаку – гранітним кар'єром і, ну, деякою антропогенною діяльністю – перекопами. Так що, фактично, єдине місце стаціонарних досліджень в нашому регіоні є Новобогородицька фортеця.

       

Старостін Валентин Сергійович:

- Можна тоді вже і я доповню.

       

Швидько Ганна Кирилівна:

- Можна, звичайно. Дякуємо.

         

Старостін Валентин Сергійович:

- Крім зазначених фортець можу додати, що проводилися розвідки на місці фортеці Мишурин Ріг, але більша частина її знищена кар'єром. Але вдалося знайти речі, які досить важко атрибутувати, тому що це виразно церковні речі, але дуже пошкоджені пожежею, які буквально спеклися у такі шматки металу з якимись дрібницями, дрібними деталями, які ще розглядаються. Були спроби віднайти Кам'янський ретраншемент у Лоцманській Кам'янці, але поки що без… невдалі. Ненаситецький ретраншемент копався ще у 50-ті роки, здається. Але зараз територія цього ретраншементу теж знищена кар'єром. Там були знахідки російської… російського цвинтаря, і зброї. На території Старого Кодаку це ще роботи Дніпрельстанівської експедиції – деякі речі є у історичному музеї, у колекції історичного музею.

    

Швидько Ганна Кирилівна:

- Дякуємо, Валентин Сергійович.

       

Старостін Валентин Сергійович:

- Ну, і були ще дрібниці, але, на жаль, стосовно Нового Кодака і Новомосковська, як одного з величезних поселень, там взагалі-то розвідок не проводилося. Як не проводилися розвідки, наприклад, у Царичанському замку. В Китайгородському замку проводилися лише незначні розвідки, там роботи проводилися біля центральної частини старого... Так що тут роботи ще дуже багато.

       

Швидько Ганна Кирилівна:

- Дякуємо. Щось Артем ще хотів.

        

Іванцов Артем Валерійович:

- В мене просто запитання до вас, якщо можна. Ганно Кирилівно, як ви вважаєте, як можна пояснити те, що більша частина фортець «української лінії» не перетворилася на поселення.

        

Швидько Ганна Кирилівна:

- Це питання взагалі до Олега Анатолійовича більше. Я можу відповідати, але це його парафія, він краще володіє. Зараз він вам відповість на це питання. Олег Анатолійович, зараз ви скажете на це? А я до цього… Про що зараз ми говорили… Все це зв'язано з вашим питанням. Я так думаю, що перспективність у вирішенні отого нашого основного завдання визначення хоча б приблизно - точно наврядчи визначать – паспорт нікому не виписували, ніякому поселенню, ні сільському, ні міському в свій час. Але визначення дати заснування, хоча б приблизної – перспективна… перспективний шлях тільки за об'єднанням зусиль тих науковців, які працюють з джерелами, і тих, хто проводить роздкопки: археологи і ті історики, які з письменними джерелами працюють. Тільки на основі, вот, взаємної… взаємодопомоги, що називається.

       

Булаткіна Мілана:

- Вибачте, а зараз вона існує ця взаємодопомога?

           

Швидько Ганна Кирилівна:

- Ну, в нас, по-моєму, ми вже почали співпрацювати. Це не значить, що я побіжу Ірині Федорівні допомагати – візьму лопату, буду копати. Не в тому ж смислі допомога. Чи вона прийде до мене в архів. Я жартую, ви ж розумієте. Але вони досліджують, ми досліджуємо, вони публікують роботи, ми – ті, хто працює із джерелами, - публікуємо. І на підставі усіх цих досліджень можна робити якісь більш наближені до істини… більш наближені до істини висновки. Прошу, Олег Анатолійович, відповісти на питання.

         

Репан Олег Анатолійович:

- Мені здається, що ви, по-перше, трошки перебільшуєте з приводу того, що не перетворилися. Так ось Красноград візьміть.

     

Іванцов Артем Валерійович:

- Красноград – це єдине місто, а їх там ще…

        

Репан Олег Анатолійович:

- Стоп. Тут не тільки ж про міста йдеться. А ті, що не перетворилися… Один маленький нюанс. Ви не забувайте, як виникала ця «лінія». Для чого і подальша колонізація. Тобто, розумієте, тут кілька аспектів, які, ну, власне кажучи… Фактично, вона не спрацювала, як ви пам'ятаєте, ця «лінія». І, відповідно, не було часу для повного, ну, так би мовити, залюдненя всіх можливих кулів (?). Колонізація пішла значно далі і значно активніше із зниканням військової небезпеки. А, я повторюся…

       

Швидько Ганна Кирилівна:

- Це один момент. А другий момент – що самі запорожці намагалися, так сказати, оскільки мета була дуже чітко, дуже явно, так сказати, була мета, вони бачили загрозу, так сказати. для себе. І вони природно, так сказати…

        

Старостін Валентин Сергійович:

- Можливо, є ще момент, що нові фортеці на «українській лінії», наприклад, Царичанка і Китайгород не могли конкурувати

        

Репан Олег Анатолійович:

- Так. Звичайно.

          

Швидько Ганна Кирилівна:

- Так.

        

Старостін Валентин Сергійович:

…з Нихворожею, з Маячкою. Просто конкурувати не могли.

       

Швидько Ганна Кирилівна:

- Я вас перебила.

          

Репан Олег Анатолійович:

- Та в принципі, це все.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 57 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист