Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

                

Єфремов Сергій Олександрович

(1876 –(1937)1939)

      

Народився 6(18) жовтня 1876року . Єфремов Сергій Олександрович - український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

      

Справжнє прізвище — Охріменко.

Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. В 1891—96 рр. навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира.

      

Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації. В кінці 1904 року Єфремов разом з Б.Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та ін. створив Українську Радикальну Партію, яка в 1905 році за його ініціативою об'єдналась з Українською Демократичною Партією, отримавши назву Українська Радикально-Демократична Партія. У 1905 році очолив Селянський Союз. В 1908 р. Єфремов став одним з засновників і активним діячем Товариства Українських Поступовців. Співробітничав у багатьох українських періодичних виданнях: "Зоря", "Правда", "Записки НТШ", "Киевская Старина", «Літературно-науковий вісник», «Рада», «Нова Рада», «Україна» та ін. Друкував у них статті публіцистичного і історико-літературного характеру. В 1895—1918 рр. один з керівників видавництва «Вік».

        

За гострі публіцистичні виступи на захист української національної культури і політичних свобод у дореволюційний період неодноразово заарештовувався російськими властями. В березні 1917 р. Сергій Олександрович Єфремов увійшов до складу Української Центральної Ради, а в квітні 1917 р. на Українському Національному Конгресі обраний заступником голови УЦР і членом Малої Ради. Після створення 15(28).6.1917 р. першого українського уряду — Генерального Секретаріату УЦР-УНР Єфремов займав у ньому пост генерального секретаря міжнаціональних справ. З вересня 1917 р. Єфремов очолював Українську Партію Соціалістів-Федералістів. З квітня 1918 р. до травня 1920 р. Єфремов офіційних посад не займав.

       

З встановленням радянської влади в Україні змушений перейти на нелегальне становище і переховуватися. Восени 1919 року на прохання Української Академії Наук Єфремова було амністовано. Позбавлений можливості займатися активною політичною діяльністю. С.О.Єфремов будучи віце-президентом (1922-28) і головою Управи (1924-28) УАН, проводив велику наукову і науково-організаційну роботу, очолював ряд наукових товариств і комісій, наприклад, Комісію для видання пам'яток новітнього письменства України, Комісію для складання біографічного словника діячів України, Історико-літературне товариство при УАН та ін.

    

Залишаючись непримиренним противником більшовицького режиму, Єфремов, на думку деяких дослідників (Н. Павлушкова, В. Плющ, В. Шмельов та ін.), в 1920—28 роках створив і очолив діяльність таємних опозиційних організацій „Братство Української Державності” і „Спілку Визволення України”, які послідовно відстоювали ідею української державності. В липні 1929 р. Єфремова було заарештовано і звинувачено в організації і керівництві СВУ. В квітні 1930 р. засуджений до 10-річного ув'язнення з суворою ізоляцією. Перші 7 років ув'язнення відбував у Ярославському політізоляторі, потім його переведено до Володимирської тюрми.

         

Заарештований у 1929 р. як керівник неіснуючої «Спілки визволення України». З 1939 року доля Єфремова невідома.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Відкритий лист