Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

                    

Биков Микола Васильович

(1857 — 16 (29) грудня 1917)

                

Журналіст, критик, громадський діяч, член товариства «Просвіта».

Входив до складу першої Катеринославської «Просвіти» 1906 року. Вчився на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, звідки у 1877 році за зв'язок з народниками був виключений і висланий до Катеринослава. У місцевій пресі друкував літературно-критичні статті про російських і західноєвропейських письменників. Видав цикл новел під назвою «Мініатюри Ігренєва» (1898), фантастичний роман «На островах Гонолулу» (1899).

        

У 1898 — 1901 рр. видавав газету «Приднепровье» (з 1899 р. виходила під назвою «Днепровская молва»), яку за публікацію недозволених цензурою матеріалів було закрито. У 1906 р. редагував тижневик «Добра порада», який видавала літературна секція місцевої «Просвіти». Це перша українська газета в Катеринославі. Протягом лютого-березня 1906 р. вийшло лише чотири номери. Тижневик поширював серед населення політичні знання, домагався рівноправності усіх мов. У першому числі «Доброї поради», під псевдонімом М. Віл виступив зі статтею «19 февраля» і під ініціалами М.В. зі статтею «Наша пора». У статті «19 февраля» Биков писав: «19 февраля — селянське свято, празник 100 мільйонів чоловік. (Йшлося про день звільнення сенян з кріпацтва — М. Ч.). У цей день раби стали вільними людьми і з цього дня селяне стали силою в державі.  Коли стане працювати народне представничество, тоді і селянство стане рости, як жива розумна сила 100 мільйонів людей. Для селянства стануть виробляться закони на чотири свободи: недоторканість особи, свобода совісті, слова усного і печатного, спілок і зібрань. Для селянства ж вироблятимуть і закони про землю, забезпечення землею трудящих на ній людей; для нього будуть виробляти другі закони перероблення держави на новий і кращий лад». Це були скоріше побажання владі, ніж жива практика того часу.

        

У статті «Наша пора» (у змісті підписана М. Віл, безпосередньо під текстом — М. В.) автор писав про неспокійний, революційний час, потребу реформ: «А хату цю робити треба: у старій хаті жити не можна. Час не стоїть. Тяжко, неможливо жити у старій підгнивший хаті, де стріху вітром знесло, де стіни хиляться і стіни валяться, де тісно і нічим дихати, де холодно і голодно, та ще й нема грошей, щоб її поправити. Та й чим полатаєш те, що вже валиться, і чого вже ніяк полатати не можна? I зостається вся надія на народніх представителів, які б виявили волю усього народу».

         

Спрямування нового часопису не сподобалося владі. Після першого ж номеру Биков усунутий від редакторства і тижневик від другого числа редагує Костянтин Дьяконов. Ось що писав сучасник — М.Новицький в статті «Десять літ життя Катеринославської «Просвіти»: «Літературна секція («Просвіти» — М. Ч.) розпочала працю у февралі 1906 року, заклавши тижневик «Добра Порада». Хоч і дуже обережно трималася редакція часопису з огляду на умови військового стану, але «Добра Порада» на 5-му числі була пригашена зовсім, причому 1-ше й 3-тє числа були сконфісковані, а редактора М. В. Бикова потягли до суду». Биков — автор досліджень про Шевченка і Манжуру. Останньому допомагав матеріально, залишив про нього спогади. Підтримував дружні стосунки з Д. Яворницьким (збереглося п'ять його листів до історика 1897 — 1902), М. Кропивницьким. Активістами Січеславської «Просвіти» були зяті Бикова — Максим Ємець й Ілько Вирва, а також донька Галина. Микола Васильович Биков виступив українською мовою на закладинах громадського будинку Мануйлівської «Просвіти» 30 серпня 1909 р.(Рада. – 1909. — № 201). На загальних зборах Мануйлівської «Просвіти» 19 лютого 1912 р. М.В.Биков разом з іншими місцевими поміщиками А. Ф. Куличенком і В. М. Хрінниковим обраний почесним членом товариства «за матеріальну допомогу товариству».

        

Як землевласник у 1907 р. мав у Йосипівській волості 111,69 десятини землі («Учет земель Новомосковского уезда Екатеринославской губернии», 1908 р.).

 

          
 

Микола Биков з сім 'єю на відпочинку.

                      
 
Микола Биков з друзями у своєму маєтку
           

Биков активно співробітничав з щорічником «Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии», що виходила у 1904 — 1915 рр. Тут були видрукувані розвідки Бикова — «Земське Запоріжжя — корінь Катеринославщини», «Давній край південного Подніпров'я» (обидві — у випуску 1), «Ів. Ів. Манжура, український етнограф і поет (1851— 1893)» (вип. 6), «Народна душа в творах Т. Г. Шевченка» (вип. 8), «Спогад про О. I. Єгорова» (вип. 10). «У Хості (Чорноморії) теж відбулося перше святкування Шевченкових роковин, — повідомляв 7 травня 1912 часопис «Дніпрові хвилі». — Свято розпочалося рефератом М. В. Бикова про життя та твори Шевченка. Після реферату був концерт, який зібрав велику різноманітну аудиторію, що складалась з ремісників-робітників та місцевої інтелігенції».

     

На Шевченківському вечорі з нагоди 100-річчя з дня народження Кобзаря 25 лютого 1914року (за ст. стилем), який відбувся в Англійському клубі в Катеринославі, Биков говорив про Шевченка — співця народної людяності.

         

Згодом В. Юноша (П. Єфремов) докладно переповів цей виступ своєму репортажі «Сила стихії» на шпальтах київської «Ради». Шевченко геніально виявив дух українського народу — той дух, що формує націю, говорив Биков. Одною з найголовніших властивостей нації треба вважати людяність.

           

Бути великим поетом такої народної людяності випало на долю тільки одно­му Шевченкові серед інших поетів, які вийшли з народу. В основі народної людяності лежить любов, перш за все любов до матері... I серед матерів у його найулюбленіша — «заплакана мати», мати Україна. Як ніхто так яскраво і сильно висловив він любов до рідного краю. Через це в справі виховання національного почуття і свідомості велике має значення Шевченко. На другому місці у поета — жінка-мати, що живе любов'ю до дітей. Свій виступ Биков завершував словами: «I в століття народження Шевченка, великого сина українського народу, мимоволі міцнішає віра і надія на цю недалеку кращу (долю України, що буде сердечною і привітною рідною матір'ю всім, хто житиме на її розлогих просторах». М.В.Биков — зі спадкових дворян, в 1904 — 1906 рр. очолював раду батьків Катеринославського комерційного училища (директор Антін Синявський). Від 1903 р. в цьому училищі навчався його син Василь. Закінчивши училище в 1907 р., Василь вступив до Петербурзького лісового інституту, а загинув у Першу світову (1916р.). Можливо, це прискорило смерть батька.

    

Биков і його донька Ольга увійшли до створеної в 1917 році «Трудової народно-соціалістичної партії», губернський з’їзд якої мав відбутися 30 липня 1917 р. приміщенні губернської земської управи. 3 помітніших діячів до комітету партії в Катеринославі входили професор Гірничого інституту Павло Рубін, вдова відомого російського політичного діяча О. Караваєва Ольга Павелко-Караваєва, засновниця жіночого комерційного училища Софія Степанова та ін. Катеринославський комітет знаходився за адресою: Гоголівська, 15, кв. 9.

       

Могила Бикова через десять років після його смерті була взята на облік. «Недавно надійшла заява від Дніпропетровського істпрофа, що на облік взято і зберігаються могили літераторів і громадських робітників: М. Бикова в с. Мануйлівці, першого пролетарського письменника Дніпропетровського — Манжури...» («Зоря». — 1927. — № 8). Нині могила Бикова втрачена.

    

    

Чабан М.П.

     

 Діячі Січеславської «Просвіти» (1905-1921). Бібліографічний словник. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2002. – С.102-105.

      

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 86 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист