Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Витоки КБ "Південне" сходять до далекого 1951 року, коли за рішенням Радянського уряду в Дніпропетровську великий автомобільний завод, який будувався, був перетворений в завод по виробництву балістичних ракет.

Ще в 1946 році СРСР визнав, що роботи, які проводилися в Германії по рідинних ракетах, мають великі перспективи і знов освіченому КБ нині відомого Головного конструктора Сергія Корольова була доручена розробка перших вітчизняних ракет.

Після закінчення розробки і успішних випробувань ракет Р-1 (SS-1), Р-2 (SS-2) і Р-5М (SS-3) встало питання про їх серійне виготовлення, що і було доручено дніпропетровському заводу, кадри якого поповнили ракетниками з Москви і великим загоном молодих фахівців.

Але ентузіасти конструкторського відділу заводу не задовольнилися відведеною ним роллю і ініціативно розробили і представили військовому відомству проект своєї ракети, що вигідно відрізнялася від тих, що випускаються у той час заводом ракет своїми бойовими якостями.

Цими новими якостями були: висококиплячі компоненти палива, що дозволяли тривале знаходження ракети в заправленому стані, повністю автономна перешкодозахищена система управління і стратегічна дальність стрілянини.

Проект був визнаний обґрунтованим, і для його реалізації на території заводу в 1954 році було утворено самостійне конструкторське бюро, яке очолив талановитий організатор і видатний вчений Михайло Янгель.

З тих пір більше сорока років одне з найпродуктивніших в країні ракетно-космічне КБ "Південне" і щонайпотужніший завод "Південмаш" визначають світовий рівень багатьох напрямів і досягнень в ракетно-космічній науці і техніці.

Розробка нової ракети завершилася тріумфально і ракета Р-12 (SS-4) стала наймасовішою і основною ракетою середньої дальності в тільки що створених Ракетних військах стратегічного призначення.

Перший успіх надихнув КБ і завод в найкоротші терміни створити ракету Р-14 (SS-5) з максимальною для середнього діапазону дальністю стрілянини і першу радянську міжконтинентальну ракету Р-16 (SS-7) на висококиплячому паливі.

Розміщення цих ракет в шахтних пускових установках істотно зменшувало уразливість стартових позицій і створювало ефект заборони для потенційних агресорів.

Успіхи КБ "Південне" були настільки вражаючими завдяки дружній, злагодженій роботі з колективом "Південмашу", керованого Л.Смірновим, а потім А.Макаровим, і розробниками основних систем ракетних комплексів, очолюваних головними конструкторами: В.Глушко, Н.Пілюгіним, В.Кузнєцовим, Б.Конопльовим, В.Барміним, В.Ареф’євим, Е.Рудяком.

Подальші розробки укріпили авторитет і значення КБ і заводу як головних підприємств країни по створенню ракетних комплексів. Етапними подіями стали:

· розробка ракети SS-9 в балістичному варіанті з найпотужнішою в світі головною частиною і першою в СРСР головною частиною, що розділяється, а також в глобальному варіанті з орбітальною головною частиною, необмеженою дальністю стрілянини, що володіє, по будь-якому азимуту і що уражала ціль в будь-якій точці земної кулі;

· створення ракет SS-17 і SS-18 з головними частинами, що розділяються, забезпечують індивідуальне наведення кожної боєголовки на свою мету, пороховими газами, що викидаються (до запуску двигунів), з пускового контейнера, що знаходиться в надзахищеній шахті;

· ампулізація ракет SS-9, SS-17 і SS-18, що забезпечила їх знаходження в пусковій установці в заправленому рідким паливом стані протягом всього терміну експлуатації (до 15 років);

· оснащення ракет засобами подолання сучасних ним систем протиракетної оборони і додання ракеті SS-18 якості стійкості до приголомшуючої дії висотних і наземних ядерних вибухів, а отже невідворотність у відповідь удару.

Поява цих ракетних комплексів забезпечила стратегічний паритет в період "холодної війни" і привела світові держави до необхідності обмеження, а потім і скорочення стратегічних ядерних засобів озброєння.

Починаючи з 70-х років, КБ "Південне" і "Південмаш", до складу якого входить Павлоградський механічний завод, стали добиватися істотних успіхів в створенні твердопаливних двигунів і ракет. Результатом цього з'явилася розробка двигунів першого рівня для першої рухливої міжконтинентальної ракети SSX-26 і ракети морського базування SSN-20, виготовлення найпотужнішого в країні твердопаливного двигуна з тягою 300 тс і створення високоефективної твердопаливної триступінчатої ракети SS-24 шахтного і вперше в світі залізничного базування.

Ще починаючи з кінця 50-х років КБ "Південне" приступило до розробки космічних ракет-носіїв, використовуючи як їх перші рівні свої бойові ракети. Так на базі ракети SS-4 був створений носій SL-7 "Космос", на якому почала реалізовуватися обширна програма наукових досліджень навколоземного простору з однойменною назвою. Ця ракета експлуатувалася до 1977 року і вивела на орбіту 150 супутників різного призначення. Ракета SS-5 послужила основою для носія SL-8 "Інтеркосмос", що має на своєму рахунку більше 400 пусків, і до теперішнього часу використовуваного для запуску супутників з полігону Капустин яр і Плесецк.

Ракета SS-9 стала прародителькою двох модифікацій носія "Циклон": "Циклон-2" (SL-10/11) - аналога глобального варіанту цієї ракети, що запускається з Байконура і "Циклон-3" (SL-14) - триступінчатого носія із стартовою позицією в Плесецьку. Ракета-носій "Циклон" відрізняється повною автоматизацією вельми короткого циклу передстартової підготовки, високою надійністю.

Останніми роками КБ "Південне" і "Південмаш" створили найдосконаліший в світовій ракетно-космічній техніці по конструктивному виконанню і автоматизації підготовки до пуску комплекс "Зеніт", що володіє екологічною чистотою, високими енергетичними можливостями і що має перспективу подальшого розвитку і вдосконалення.

Перший рівень ракети "Зеніт" забезпечен найпотужнішим в світі двигуном з тягою 740 тонн і використовувався як блоки першого рівня ракети-носія комплексу "Енергії-бурану".

Дніпропетровськ славиться не лише бойовими і космічними ракетами. Вперше в СРСР виготовлення супутників було поставлене на потік на "Південмаші". Це стало можливим завдяки тому, що конструктори КБ "Південне" поклали в основу принцип граничної уніфікації конструкцій обслуговуючих систем, використання єдиного корпусу, загальної схеми управління бортової апаратури, єдиної системи енергоживлення.

Спочатку це було здійснено для серії малих уніфікованих супутників для ракети "Космос", а до кінця 70-х років були створені автоматизовані універсальні орбітальні станції в модифікаціях з орієнтацією на Землю і на Сонці, з активним терміном існування до декількох років.

Конструкторами КБ "Південне" розроблене 67 типів космічних апаратів і 12 космічних комплексів, а всього в співдружності з "Південмашем" було виготовлено і виведено на орбіту більше 400 космічних апаратів, що виконували астрофізичні дослідження, глобальне дослідження і дистанційне зондування світового океану, вирішення завдань на користь оборони країни.

Дніпропетровці з'явилися ініціаторами створення і реалізації міжнародної космічної програми "Інтеркосмос". З 25 супутників "Інтеркосмос" 22 розроблені в КБ "Південне".

Особливо продуктивна співпраця фахівців здійснювалася з французькими (проекти "Аркади", супутник "Ореол") і індійськими (супутники "Аріабата", "Бхаськара") вченими. Вже багато років продовжуються регулярні контакти з німецькими і чеськими фахівцями з ув'язки і розміщення їх наукової апаратури на українських супутниках.

Плідна діяльність КБ "Південне" у сфері вивчення природних явищ почалася із створення оригінального супутника з аерогіроскопічною системою орієнтації ("Космічна стріла"), призначене для оптичного зондування атмосфери з метою визначення її будови і стану на користь вдосконалення методів прогнозу погоди. Потім послідувала спільна з московським ВНІІЕМ розробка метеорологічного супутника "Метеор", перші серійні зразки якого виготовлялися "Південмашем" і лягли в основу створення в СРСР космічної метеорологічної системи.

За ініціативою КБ "Південне" в країні розвинувся новий перспективний напрям робіт із створення засобів для дистанційного зондування і дослідження Світового океану з космосу. Світовій громадськості відома коштовна інформація по льодовій обстановці в Арктичному і Антарктичному басейнах, отримана з супутників типа "Океан", і сприяюча звільненню судів з льодового полону. Зараз апарати цього типа прийняті в постійну експлуатацію з перспективою розширення їх функцій на дослідження природних ресурсів Землі.

 

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 68 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист