23 лютого 2010 року ветерани космодромів «Байконур», «Капустін Яр», «Плесецьк» імені генерала-полковника артилерії Героя соціалістичної праці В.І.Вознюка святкували День захисника Вітчизни.

30 жовтня 2009 року члени Дніпропетровської організації ветеранів космодромів Байконур, Плесецк і Капустін Яр, що створювали бойові ракети і ракетоносії на базі КБ «Південне» і заводу «Південмаш»,

"Південмаш" (Південний машинобудівний завод) почали будувати на Україні ще в кінці Великої Вітчизняної війни.

З 1960 по 1987 роки Дніпропетровськ вважався закритим містом, оскільки на його території розташовувався Південний машинобудівний завод. Завод і до цього дня залишається режимним підприємством.

Михайло Кузьміч Янгель, відповідальний працівник авіапромисловості, в 1951 році призначається заступником С.П.Корольова в КБ НДІ–88. У 1952 році він стає директором НДІ–88, а в 1953 переходить на посаду Головного інженера цього ж інституту.

Витоки КБ "Південне" сходять до далекого 1951 року, коли за рішенням Радянського уряду в Дніпропетровську великий автомобільний завод, який будувався, був перетворений в завод по виробництву балістичних ракет.

ЗІРКИ ПАДАЮТЬ ВГОРУ
Наш спеціальний кореспондент В.ГУБАРЕВ і фотокореспондент І. ГРІЧЕР розповідають про пуски Ракет з наземних і підземних стартових майданчиків.

Виїжджаючи з Констанци до Москви, командувач артилерією Південної групи військ генерал-полковник М. Недєлін попередив свого заступника генерал-лейтенанта Василя Вознюка: "Готуйтеся до від'їзду і нової роботи".

В торжествах, посвященных 60 - летию полигона Капустин Яр, которые завершились 14 мая в городе Знаменске, приняли участие представители высшего военного командования Вооруженных Сил РФ и руководства Астраханской области, ветераны полигона из всех регионов России и СНГ. В программу входило торжественное собрание и концерт в гарнизонном Доме офицеров, посещение музея 4- го Государственного видового испытательного полигона Министерства обороны и воинских  частей,  поездка к месту пуска первой баллистической ракеты, демонстрация образцов военной техники.

Он родился в Гайсине на Винничине, его родители были бедными актерами, странствовали с труппой по провинциальным городам. В бродячей актерской жизни ребенок—не помощник, и потому отдали его в пансион, так что отца и мать видел редко, но зато рано, не по возрасту узнал, как зарабатывать на ку­сок хлеба. «С 12 лет я начал работать, напишет он через много лет в письме школьникам. Естественно, специальности у меня не было, приходилось часто переходить с   места  наместо...».