Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

17 квітня 2004 р. у Римо-католицькій парафії св. Миколая м. Дніпродзержинська відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки отцю Якову Розенбаху у минулому настоятелю Дніпродзержинської (Каменської) парафії.

Римська церква не стала канонізувати кожного священика, котрого репресували у 20-30 рр. на території минулого СССР, потому усі вони були канонізовані одним списком. У ті важки часи для багатьох віруючих настав час випробувань, тим більше для тих, хто був на чолі.

Життєві позиції відносно католицької віри, яких додержувався отець Яків, малюють нам образ дійсно віруючої людини, чия мученицька смерть за віру не повинна и не може бути забута наступним поколінням. Його життя було сповнене стражданням, безпідставними звинуваченнями й постійним переслідуванням можновладців. Народився Яків Розенбах у німецької родині на Поволж’ї, закінчив семінарію в Саратові, вчився в Петербурзькій академії. В 1925 р. прибув до Каменського (зараз Дніпродзержинськ). До 1929 р. вже були підготовлені матеріали для закритого судового процесу над польським духовенством . До цього процесу попав и отець Яків. Безпідставне обвинувачення у аморальних поступках довело його до виїзду із Каменського. 12 жовтня 1929 р. він був заарештований у Дніпропетровську, та на початку 1930 р. згідно постанови Дніпропетровського обласного суду був приговорений до 5 рокам концтабору.

Місцем виконання приговору було назначено Соловки, куди на той час дуже часто висилали священників як латинського, так і візантійського обрядів. Прибув 23 квітня 1930 р. до Соловецького концтабору, отець Яків попав на острів Анзер, де були виключно католицькі священики, спілкуватися яким було заборонено навіть під час виконання робіт.


Члени ДОТН «Відергебурт» під час відкриття меморіальної дошки отцю Якову Розенбаху

Ось одна із відповідей отця Якова під час допиту: «Стосовно католицизму - мої убежденія залишаться не змінними. Таким же твердим, яким був до табору й ув’язнення залишився й зараз. Ненависті до радянської влади я не маю, але підтримувати безбожжя я ніколи не міг и не смогу, не піду проти своєї совісті». З часом почався процес, який мав більш значні звинувачення проти священників і який мав за мету подовжити термін обвинувачення до 10 років. У разі чого отець Яків залишився на Соловках. В листопаді 1933 р. він був відпущений із табору с поміткою «12», що означало заборону на перебування у 12 найбільш великих містах СРСР, та висланий до Курську, де працював в конторі. Наприкінці 1937 р. отця Якова снову заарештували та безпідставно звинуватили вже як «агента польської і німецької розвідок та учасника фашистко - шпигунської організації». Приговор над отцем Яковом був приведений до виконання 10 квітня 1938 р. в Орлі через розстріл.

На церемонію відкриття меморіальної дошки у Дніпродзержинську приїхали: посол Польщі, представники римо-католицької церкви із Росії, Польщі, Германії, делегація ДОТН «Wiedergeburt».Також присутні: спонсор Василь Черномор (фонд «Пам’ять») та делегати 1 Регіонального культурного німецького центру.

Програма почалася з богослужіння й причастя, у якому приймали участь представники римо-католицької церкви. Потім було слово кожного із запрошених. Було прочитано реферат «Мученик за віру» (автор - історик-дослідник, директор музею Олександр Слоневський). На протязі богослужіння звучали пісні у виконанні хору «Canticum Novum» (під керівництвом А.Ю.Роже) та Романи Яновської (солістка Оперного театру м. Дніпропетровська). Потім відбулося покладання квітів до меморіальної дошки.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Відкритий лист