В ніч з 6 на 7 липня 2007 р. відбулося свято Купала. Ініціатором Свята була громадська організація «Білоруси Придніпров’я». Організовували та проводили Свято:  Голова громадської організації Білоруси Придніпров`я Корольов Валерій Олексійович, Заступник голови громадської організації Білоруси Придніпров`я -  Сорокопуд Аліна Миколаївна, Голова сільради с. Сурсько-Литоське - Терехова Ольга Вікторівна.

Люди  гарно поспілкувалися з природою  - з деревами, травами, птахами.

На місці проведення свята   збирали хмизу для традиційного купальського вогнища. Дівчата плели віночки та  вдягали опудала Купали та Марени.

Головні персонажі свята – Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи традиційно обираються відповідно хлопцями й дівчатами.  Традиційно поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, і цей символ на святі символізує гілка верби – Купалиця, яку дівчата прикрашали стрічками та квітами.  Було   виготовлене опудало Марени...

Марену вибрали одразу – знайшли саму гарну дівчину і надягнули на неї купальський  віночок.

З обиранням Купала були деякі труднощі. Спочатку Купалом бути зголосився  такий собі молодик років  далеко за 60. Але потім знайшли молодшого хлопця – віком років за сорок, але одруженого. Дружина була коло нього та  зірко пильнувала від  гарненької молоденької Марени.

Свято почалося звечора, напередодні Купало. Основним стрижнем, довкола якого відбувалося дійство, був купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі.

Залунали молитви Купалу. Чотири «хлопці» зі смолоскипами стали квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця  - чотири пори року. Потім вони зійшлися до хмизу і запалили вогнище, що символізує "сонячне сплетіння". 

В надвечір'я дівчата гадали на судженого – кидали у воду свої  вінки, а хлопці повинні були їх діставати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято... Але хлопців які пірнали у воду  за віночками було небагато. Єдиний віночок, який дістав  молодий хлопець з води - належав літній жінці який було трошки більше за п`ятдесят років.

При заході сонця хлопці повинні були перестрибувати через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Але тут стрибали  всі хто кого вибрав і хлопці були нарозхват.

Кожен вважав за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Існують прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Хлопці спустили з гори вогняне колесо-сонце.

Коли забави стихли, люди від вогнища запалили свічки на заготованих зарання кошиках-віночках і пішли до річки, і пустили їх водою вшановуючи  предків.

Після цього всі сіли за святкову вечерю.  Віддали шану предкам і молились за народження літнього сонця Купали.

Бажаючі пішли у ліс шукати квітку папороті. Хтось намагався знайти за її допомогою скарби, а хтось знайшов своє щастя – кохання.

Свято вийшло на славу. Купальська ніч духовно поєднала людей з природою, освятила почуття молодих сердець.


Підготовка до проведення обряду.


Ансамбль «Здравушка» с. Сурсько-Литовське


Чим сильніше котиться коло – тим швидше підуть незгоди та негаразди.


Яке ж свято без стрибків через багаття.