Коли на початку 1950-х років проводилася реставрація спаленого фашистами готелю “Україна”, знайшли срібну табличку з написом: “Долі Божого Різдва Хрістова” тисяча дев'ятсот десятого (1910) 30-го жовтня (October) під година ІІІ-ї Державної Думі закладено цей дім. Будується він власником грунту інженером-технологом Володимиром Хрінніковим... у стилю “Відродження Україні”. Ким був “господар грунтів” Володимир Хрінников? І що це був за стиль?

Згідно з відданням, в середині XVIII століття на місці готелю “Україна” стояла садиба запоріжця Федора Крошка. Після заснування Екатерінослава, території земельних володінь змінилися і на початку ХХ століття тут вже був одноповерховий будинок спадкоємців багатого купецького роду Хрінникових.

Українська освіта переживала тоді не кращі часи і юні вихідці, з підвладних Російській імперії земель, вирушали шукати щастя в столицю. Для мільйонера Миколи Хрінникова, навчання улюбленого нащадка Володимира, в Петербурзькому технологічному інституті, не було проблемою. Саме тут, далеко від рідних полів, парубок відчув себе українцем, знайшов друзів і однодумців. Один з них, Василь Мазуренко, запросив одного дня Володимира до батьків в Донську область. Побачивши сестру приятеля Марію, Володимир не міг відвести око. Але батьки дівчини не дали згоди на брак. І закохані таємно повінчавшись в селі Кононівка на Полтаві, відправилися у весільну подорож по Італії. Повернувшись в Екатерінослав, Володимир став членом культурного суспільства “Просвіта”. У 1906 році, після того, як Імператорська Академія наук підготувала реферат “О відміні ніяковості малорусськаго друкарського слова”, він організував видання першої в Екатерінославе української газети “Запоріжжє”. Вона була закрита цензурою після першого ж випуску. І тоді народилася дуже незвичайна ідея.

Проконсультувавшись з Д.Яворніцьким відносно козацької архітектури, сам будучи за освітою інженером, Владимир спроектував чотириповерховий особняк на два крила в стилі українського бароко і модерну. Будівлю вінчали п'ять багатоярусних шатрових башт, що нагадували споруди часів козацтва. Білі стіни з шестикутними вікнами прикрасила майоліка по мотивах народної творчості. Центральна кутова башта завершувалася шпилем-флюгером з кованим силуетом запоріжця, що схрестив шаблю з ворогом. На двох сусідніх баштах було зображення козака з мушкетом – натяк на герб Війська Запорізького.

Будівництво настільки своєрідної будівлі було, на думку дослідників, спробою створити неофіційний (офіційний у той час не вирішувалося) монумент слави Запорізької Січі.

Ірина ПОЛИНЬ.

Фото Дмитра КРАВЧЕНКО.