Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

                                                                                «У всіх нас є прагнення

                                                                                  походити від шумерів»

                                                                                                   О.І. Пріцак

 Продовжуючи наводити приклади шумерських мовних відповідників у сучасній українській мові, автор вважає, що саме українська мова є правонаступницею далекої шумерської мови. Отже, у колиски сучасного українства, окрім малоазійського народу – хатів ( пізніші авхати Геродота, яких він помилково згадує як скіфське плем’я  у Придніпров’ї, у 6 ст. до н.е. - пізніші літописні венеди ) стояли  і шумери – атланти ( пізніші літописні анти візантійських хронік перших століть н.е. ).Щоб зацікавити українських науковців цим напрямком  історичних розвідок у галузі прадавньої української історії, зупинимось на тих невирішених питаннях у вивченні шумерської мови, які стоять перед  шумерологією сьогодні. Ось приблизний перелік проблем сучасної шумерології, який  наводять  науковці ( переклад з російської, інтернет - ресурс: http:ud-gal-nun.narod.ru/problems.html ) :

 

1. До сьогодні немає великого словника шумерської мови з поясненнями всіх  її контекстів. Кожний шумеролог вимушений складати свій власний словничок на базі картотеки, складеної по даним двомовних глиняних словників (сілабаріїв) та чужих коментарів до опублікованих текстів. Словники, які існують, часто помиляються в прочитанні знаків. Тому деякі слова треба ставити в інші томи , на інші букви. Прочитання окремих слів змінюється самими дослідниками протягом 15-20 років, так що шумерська мова до цього часу зазнає змін ( вже у свідомості самих дослідників ).

2. Знаючи послідовність царських імен, ми не знаємо правдивого часу їх правління. До цього часу існує три хронології – довга, середня і коротка. Різниця між ними складає приблизно 200 років. У підручниках ми наводимо середню ( Хамурапі править у нас з 1792 по 1750 р. р. до н.е.), самі ж в останній час схиляємось більше до короткої....

3. Ми не знаємо, як читаються і вимовляються імена царів Лагаша . Чи Енметена , чи Ентемена. Чи Урукагіна, чи Уруінімгіна. В 60-ті роки спробували відійти від старого прочитання, але в кінці століття повернулись, і зрозуміли, що нічого довести не вдалось.

4. Ми непогано просунулись у вивченні шумерської граматики і навіть зрозуміли морфологічний тип шумерської мови (агглютивний), але не змогли встановити генетичний зв’язок  шумерської мови з жодною сучасною мовою світу. В багатьох мовах є схожі слова і граматичні конструкції, але остаточного доказу на користь однозначного ототожнення давньої шумерської мови з  однією з сучасних мов ( або сучасними мовами певної мовної групи ) немає до цього часу.

5. Ще гірше складаються справи в області шумерської етимології та семантики. 

Раніше вважалось, що тільки шумерська мова  мала переважаючий вплив на сусідні мови, а аккадських запозичень в шумерській мові було небагато. Зараз знаходимо семітські і хурритські запозичення у великій кількості, та кореневу частину шумерських слів не розуміємо, бо не знаємо родичів шумерської мови. Шукаємо між мовами мунда та бірманською.

6. Антропологічне визначення шумерів не встановлено. Спочатку їх вважали середземноморськими європеоїдами, а тепер починають розробляти тібето – бірманську гіпотезу ( і відповідно – монголоїдності ).

7. Зовсім погано просуваються справи з вивченням клинописної ідеографії ( тобто, малюнків,

з яких пізніше формувались абстрактні клинописні знаки шумерської мови ). Ми знаємо прочитання кожного клинописного знаку, але в більшості випадків не можемо зрозуміти, який конкретний предмет (малюнок)  зображено тим чи іншим клинописним знаком.

Тому шумерологія до сьогоднішнього часу немає списку ідеограм з коментаріями до кожного знаку, подібного до  ієрогліфічного списку Гардінера в єгиптології.

8.  До сьогодні не знайдено місто Аккад – столиця Саргана Давнього і його династії.

9. Не говорячи вже про всілякі духовні речі –  про категорії шумерської релігії, релігійні ритуали,  слова релігійної термінології.

10. Ми не знаємо причини загибелі шумерської цивілізації. Причин може бути кілька.

Хтось назве економічну, хтось – політичну....

Спробуємо розглянути кожну з зазначених  проблем та прокоментувати:

 

1.    Знак «риба»  прочитується науковцями по шумерськи – Куа, або – Ха, а насправді мало б читатись – Кух ( українські відповідники: кух-ар – «рибак», кух-о-вар – «той, хто готує рибну страву», кух-ня –«місце приготування риби», кух-ля – «посуд для рибної юшки», кух - жух – «одяг з сшитої луски великої риби» … ).

В давніх клинописних текстах мав бути знак, який визначав «того, хто ловить рибу» - Кухар.

Тобто, сучасне людство стоїть лише на початку вивчення шумерської мови та правильного читання шумерських клинописних текстів.

Знак «гора» прочитується - Кур, або - Гін, насправді – курган. Розуміючи, що це шумерське слово складне і має дві самостійні основи – кур і ган, першу визначаємо, як - «гора», а друга основа потребує окремого визначення .

 

2. В одному з наступних матеріалів «Таємниця шумерського літочислення» автор запропонує своє рішення проблеми впорядкування хронології  шумерської історії, при цьому хочу звернути увагу науковців на те, що для проведення математичних розрахунків та обчислень, автором було задіяно філологічний матеріал – українське слово – година (одиниця часу) та російське слово – год (термін часу). Обидва слова мають спільного пращура – шумерське слово – гуд (віл). Цим словом шумери визначали кінець сучасного місяця – березня – час початку орки землі. Правильність авторської гіпотези підтверджується і історичним фактом того, що наші пращури ще до недавніх часів відзначали початок нового року у березні !!!

Сучасне українське слово годувати в сиву давнину означало «давати їжу гуду (волам)».

 

3. Правильне прочитання імен шумерських царів та Богів теж потребує уточнень.

Наведемо кілька прикладів. Головну Богиню шумерських міфів – Іштар, звали Інанна («дочка Ана»). Так, як в аккадських текстах Інанна називається Іштар, науковці подають останнє слово, як аккадське. Насправді воно шумерське, і означає «та, що побувала  і повернулась з Тар».

Етимологічне визначення цього імені в наукових джерелах наводиться вперше !

Хатське (венедське) визначення - «з тар», шумерами (атлантами – антами)- тюркомовним населенням  вимовлялось – «із тар». Це визначення Богині підтверджується існуванням шумерської легенди «Сходження Інанни до царства мертвих». Текст міфу зберігся в пізніших варіантах – фрагмент Ашшура (11 ст.до н.е.) і з бібліотеки Ашшурбаніпала (7 ст. до н.е.). Причина такого сходження у царство мертвих ніде не вказується ( українські відповідники – цвинтар – місце спочивання мертвих, четар – охоронець мертвих, вочевидь, одна з найдавніших релігійних посад на цвинтарі, вівтар – місце заклану вівці у храмі ).

Шумерське ім’я Думузі ( аккадське – Таммуз ) означає буквально “той, що зв’язаний домашніми вузами» , тобто, «родич». Думузі виступає коханцем і чоловіком Інанни (Іштар).

Шумерське ім’я Лугальбанда має три самостійні основи: LU - GAL- BAN- da , де  LU – лю[дин(а)] + GAL – володарь + BAN – пастух, де banda – стадо = пастух  ( українські відповідники – чабан-пастух, банош - традиційна страва пастуха, банкет – свято пастухів, банда - стадо, баняк – традиційний посуд пастухів…). Отже, вірне прочитання шумерських імен допоможе розкрити і зрозуміти багато нових таємниць з життя наших з вами пращурів – шумерів (атлантів – антів).

 

4. Ф. Ленорман (1873), Ф. Хоммель (1915), Гастоні (1980 р.р.), М.Ерді співставили окремі факти урало-алтайських мов з відповідними у шумерській мові.

М.Г.Церетелі (1912) та В.В.Ребрик (1990-і роки)  ототожнюють шумерську мову з мовами картвельської мовної групи.

А.Г. Кіфішин (1988) та І.М. Дьяконов (1997) висувають гіпотезу про можливі родинні зв’язки шумерської мови з мовами народів мунда, які проживають на північному - сході Індостану.

П.К.Манансала (1996) наводить свої фонетичні, морфологічні і лексичні аргументи на користь спорідненості шумерської мови з мовами австронезійської сім’ї, до якої він включив, окрім мунда, японську мову. Польський філолог Я.Браун (2001) знаходить фонетичні відповідники між між шумерською і старотібетською мовами. На думку фінського науковця Сімо Парпола (липень 2007 року) шумерська мова пов’язана з мовами фіно-угорської групи.

Як бачимо, спектр думок відносно можливих «родичів» шумерської мови різноманітний і суперечливий. 

Ми пропонуємо проблему знаходження «родичів» шумерській мові розглянути в історичному аспекті. Так, шумери, прийшовши на терени Месопотамії (приблизно 3500 р. р. до н.е.), безперечно мали своє попереднє, більш давнє історичне минуле, свою більш давню прабатьківщину, звідки вони і прийшли у Месопотамію. Проживаючи  поряд з іншими народами  вони безперечно мали б залишити свій мовний слід в мовах сусідніх народів.

«Перших родичів» тих шумерів, нащадки яких прийшли у Месопотамію, на наше переконання, треба шукати серед тюркомовних народів, в першу чергу, серед уйгурів.

Адже, саме в уйгурській мові знаходимо слова : атлано (вершник), атлантур (сідати на коня), весен (трава), тагар (мішок пшениці вагою 100 кг.), парча ( тканина), урук (зерно)…

Подібні « тюркські мовні сліди» вочевидь  знаходять А.Г. Кіфішин, І.М.Дьяконов, Я.Браун в мовах мунда та старотібетській.

«Тюркський слід» у шумерській мові  відшукав  Ф.Гоммель (1915), за що був висміяний своїми європейськими колегами. В 60-х роках 20 століття німецький науковець Курт Вальтер Керам також заявляв, що мова шумерів схожа на давньотюркську.

Та пройшов час, а нове покоління науковців заявляє про тюркське коріння шумерської мови - турецький науковець Осман Недім Туна (1990) та казахські дослідники А.С. Аманжолов та О.Сулейменов (1975)

Після тривалого періоду життя у долині річок Тигру і Євфрату  шумери кудись «зникають».

Історія про них нічого не знає. Шумерська мова витісняється мовою аккадською. А це означає, що шумери мали б рушити далі, на нові землі. Куди?

За нашими дослідженнями шумери (атланти – анти), після тривалого життя на теренах Східного Середземномор’я та Малої Азії ( 3100 р.р. до н.е. – 700 р.р. до н.е. ), оселились на землях між Доном та Дністром. Тут вони зустрілись з представниками фіно-угорської мовної групи. Частина шумерських мовних запозичень, вочевидь, потрапляє до мови народів цієї групи. Про це, можливо, свідчать дослідження Сімо Парпола.

Та все ж, у пізніші часи частина антів рушила у східні і центральні райони Європи, де і оселились. Про такий рух «на захід» ( з теренів Придніпров’я ) шумерів (антів) і хатів (венедів) вказує «Велесова книга».

Тут вони частково асимілювались з сусідніми народами. Саме тут -  у Східній і Центральній Європі і треба шукати нащадків шумерського народу – вихідців з Месопотамії та Малої Азії.

І такі мовні сліди ми знаходимо найбільше в сучасній українській мові, що вочевидь вказує на безпосередній мовний і  генетичний зв'язок між сучасними українцями та їх далекими пращурами – шумерами (атлантами – антами).

Проживання антів на теренах сучасної України в перших століттях нашої ери є історичним фактом. Про це свідчить ряд візантійських істориків перших століть н.е.

А слова ант і атлант, наголошуємо, з шумерської мови означають «воїн» і «вершник».

Таке розуміння історичних процесів, запропоноване нами, безперечно, не вирішує проблеми знаходження прабатьківщини шумерів – звідки вони мали б прийти до Месопотамії, але воно вказує напрямок, де треба шукати нащадків тих поколінь шумерів – батьківщиною яких раніше була Месопотамія !

 

5. Науковці вказують: «…кореневу частину шумерських слів не розуміємо, бо не знаємо родичів шумерської мови». Для того, щоб знайти «прямих родичів» шумерів на теренах сучасної Європи пропоную розглянути фонетику слова, яке визначає в мовах сучасних європейських народів поняття – «людина» (!).

Науковцям відомо, і це науковий факт, що шумерський знак, який означав це поняття, читався – LU. Ми не знайдемо в жодній європейській мові (!), в жодній мові світу(!), такого фонетичного збігу цьому іменнику однини, окрім української мови.

Знаючи, що це слово в сучасній українській мові є складним, де «дин» означає числівник – 1- «(о)дин», то перша основа українського – ЛЮ цілком відповідає давньому шумерському слову – LU.

В мовах «непрямих родичів»  це слово знаходить свої відповідники лише у формі іменника множини. Під терміном «непрямі родичі» ми розуміємо ті народи, які вступали в певні родинні стосунки з шумерами, але генетично не були споріднені з ними.  Наведемо данні цього дослідження у порівняльній таблиці:

мова

іменник

визначення

однина

множина

Шумерська

українська                

російська                                                                          

білоруська                                                                        

словацька                                                                         

сербска                                                                             

чеська                                                                              

хорватська                                                                                                        

словенська                                                                       

македонська                                                                    

польська                                                                          

болгарська                                                                      

латишська                                                                      

литовська                                                                       

німецька   

турецька                                                                                                                                                

LU

ЛЮ

Людина

людина

LU

лю + дин(а)

человек

человек

сlovek

човек

сlovek

сlovek

moski

човек

osob

мьж

virietis

vyras

mann

adam

LU-LU

Люди

люди

людзі

ludia

льуди

lide

ljudi

ljudje

luge

czlowiek

хора (khora)

cilveki

zmoniu

menschen

insanlar

 

Якщо, таким самим чином, провести порівняльні дослідження суто шумерських слів – ме (знання), бан (пастух), ціг (цегла), кулі (товариш), кухар (рибак), кух (риба), шар (куля), бахур (вогонь), урук (зерно), весен (трава), гуд (віл), дім (дім), мис (мідь), кий (камінь), ангел (володар неба) з словами  тотожного  значення у інших сучасних європейських мовах, то ми побачимо, що саме українська мова має найбільше слів, які збігаються, і за значенням  і за фонетикою, з словами давньої шумерської мови. Крім того, в українській мові існує багато похідних слів з цими шумерськими основами, що свідчить про те, що ці слова не є давніми запозиченнями, а присутні в сучасній українській мові на правах правонаступниці шумерської мови. В багатьох європейських мовах ви не знайдете таких подібностей і фонетичних збігів.

Під час дослідження шумерського слова LU (людина) у нас виникло припущення про можливе знаходження факту проживання пращурів сучасних словенців на теренах Малої Азії, поруч з пращурами поляків – малоазійських палів, росіян – малоазійських лувійців (с Лувіан – «мешканців Лувії» -  слов’ян), українців – малоазійських хатів (пізніші венеди) та шумерів (пізніших антів), литовців – малоазійських хетів.  Так, в текстах Хетської держави часто згадується народ – мушки. В словенській мові знаходимо слово, яке визначає поняття «людина» - moski !

 

6. Щодо антропологічного визначення шумерів (антів-атлантів), зазначимо, що це тюркомовний етнос, який у прадавні часи зазнав взаємної асиміляції з малоазійськими хатами(венедами). Не дарма візантійські історики вважали, що анти і венеди походять з одного кореня. Помилка лише в тому, що етнічно хати не були тюрками. «Спільність» шумерів (антів) і хатів (венедів) полягає в довготривалих умовах спільного проживання, у значних тривалих взаємовпливах (генетичних, мовних, культурних, економічних, тощо). Про це свідчить побудова слів, які виникли ще у 3 тисячолітті до н.е., як продукт цієї довготривалої спільної  історії: месія ( ме – шумерське слово, а сіяти – хатське), Менас ( шумерська основа – ме  поєднується з хатським вказівним займенником множини – наш, у зіпсованій формі – нас), субота ( шумерське слово су(вода) поєднується з хатським словом – боти(взуття)), бесіда

( шумерське слово бе (говорити) поєднується з хатським словом сідати. Слово бесіда виникає, як запрошення присісти для розмови: бе сіда(й). За традицією тюркських народів – розмову треба вести сидячи; порівняйте з шумерськими визначеннями: ні бе ні ме, або - німець. Шумерські воїни – «анти» і вершники – «атланти» носили на оголених головах – оселедці, або – косиці, які часто заплетались.

Вони є далекими пращурами саме українських козаків. Хати (венеди) називали таких воїнів – антів - косаками, за те, що вони носили на своїх головах косиці. Самими антами  це венедське визначення вимовлялось зіпсовано, як - козак.

 

7-10. Клинописному знаку, який  прочитується, як – ме, шумерологи до сьогодні не можуть дати визначення, не можуть його описати, не знають про що йде мова, не знають  етимології цього слова. Так, як цей знак стоїть поруч з знаком «таблички», то загалом науковцями вони прочитуються, як «таблички Ме». Насправді це шумерське слово означає «знання» ( українські відповідники – бігме – «бог знає», відьме – «та, що відає знаннями», мейдан – «площа моління, площа де людина отримує знання», месса – «знання», Мессія – «той, хто сіє знання», Менас – «мудрець», буквально «знання наші», меценас – тотожне попередньому визначенню, ні бе ні ме – «той, що не говорить і не знає нашої (шумерської!!!) мови», ніхчеме – суч. нікчема – «той, хто не хоче отримати знання», німець – «той, що не знає нашої мови» …).

Подібних  незрозумілих клинописних знаків є чимало. Отже, дослідження шумерської мови потребує кропіткої і тривалої роботи фахівців, і в першу чергу – українських.

Створивши кафедру вивчення шумерської мови, українські науковці у змогли б осягнути таємниці не лише витоків української мови, але й поглибити знання про витоки прадавньої історії пращурів сучасного українства – шумерів та хатів у загальному контексті розвитку світової  історії.

Таку кафедру шумерології доцільно було б утворити на базі Інституту історії  України НАН України, Інституту сходознавства НАН України ім. А. Ю. Кримського, Київського національного лінгвістичного університету.  

Такий науковий підрозділ мав би стати  науковою базою для  майбутніх археологічних робіт українських археологів  на теренах Іраку, Туреччини, Сирії, Східного Середземномор'я.

Тим самим, українські науковці, поглиблюючи знання про прадавню історію пращурів українського народу, сприяли б піднесенню та зміцненню авторитету української держави у світі, сприяли б становленню престижу української науки та української  мови у світі .

 

Віктор Березяк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 82 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист