Ті, хто не побачив виступів на суботньому вшануванні наших пращурів, втратив усе.. Хлопці – майстри бойових мистецтв демонстрували вищий пілот аж у своїй справі. Не хотів би я зустрітися і з одним осавулом піл час бойовищ за гетьманську булаву не на його боці. Будь – яка палка або селянський ціп перетворювався у його руках на блискавичне знаряддя вбивства. А на вигляд козак був далеко не Володимир Кличко…

        

Зворушила присутніх і дума подружжя Литвинів, яку дружина написала на честь Нового Кодака, а кобзар № 1 натхненно виконав.

       

Не обійшлося ы без гумору, який влучно використовували новокодацькі козаки, частуючись знаним кулешем, один з їх нащадків розповів таку бувальщину. Саме у нашому Новому Кодаку жив козак – характерник Гузир. Окрім шаблі і списа, він дуже шанував рибальське знаряддя. Та не лише тому залишив про себе згадку у віках. Шануючи його рибальські рекорди, земляки з Нового Кодака зобов’язали усіх першу спійману рибу віддати саме йому, на той час старому і слабкому. А от тих, хто не спіймав жодної, примушували цілувати козацьку, вибачте…дупу.

        

Тепер усі знають, чому у нашому Придніпров’ї рибалки, у садку яких опинилася перша рибка, ще й досі з полегшенням кажуть: “Від Гузиря я вже відкупився…”

         

…Усіх, хто забажає вклонитися пам’ятному знаку заснування Нового Кодака, це святе місце прийме радо. Організатори кажуть, що запорукою всьому була пернач, який вже чотириста років з рук у руки передають наші козацькі – характерники. Була ця зброя і біля пам’ятного знака засновникам нашого міста. Тому цей прорив у працюючому вихорі матерій зупинити не вдається нікому.

            

Отже по-доброму попереджаю: не йдіть з лихими думками до цього граніту. Бо у кращому випадку поцілуйте наших пращурів самі здогадайтесь куди…

        

Ігор СУХОВИЙ.

Газета «Наше Місто» № 121 (2669) 21 серпня 2007 р.