PATARLĖS

ПРИСЛІВ’Я

Blogas paukštis, kuris savo lizdą teršia

Поганий птах, який в своєму гнізді смітить

Kiekviena pušis savo šilui ošia

Кожна ялинка стугонить в  своєму бору

Savam krašte ir saulė šviesiau šviečia

В своєму краю і сонце світить яскравіше

Ir pelė savo urve ginasi

Навіть миша в своїй норі обороняється

Ir aklas kelią namo suranda

Навіть сліпий дорогу додому знаходить

Stori marškiniai, bet savi

Товста сорочка, але своя

 Jaunas įprasi, tą senas teberasi

Змолоду звикнеш, на старість будеш мати

Moki zodį – zinai kelią

Знаєш слово – знаєш дорогу

Ką išmoksi – ant pečių nenešiosi

Чому навчишся – на плечах не будеш носити

Mokslo šaknys karčios, bet vaisiai saldus

Корінь знань гіркий, але плоди солодкі

Paklausai kalbos – karvalėlis, paziūri darbų – vilko dėdė

Послухаєш розмову – голубок, подивишся на роботу – дядько вовку

Tėvinės dūmas uz svetimą ugnį šviesesnis

Дим батьківщини світліший за чужий вогонь

Savam krašte ir ziema maloni

В своїй країні й зима мила

Savas kampelis daug vertas

Свій куток багатого вартий

Visur grazu, tik svetur neramu

Скрізь добре, тільки на чужині не спокійно

Svetimi dūmai akis grauzia

Чужий дим очі виїдає

Svetimas kampas ankštas

Чужий куток вузький

Iš svetimos šalies ir kregzdė išskrenda, ne tik zmogus pabėga

З чужини і ластівка летить, не тільки людина біжить

Su melu nueisi, tik atgal negrįši

З брехнею підеш, тільки назад не повернешся

Kitiems nepadėsi – nepadės niekas ir tau

Іншому не допоможеш – і тобі ніхто не допоможе

Kas kitus peikia, tasai sau kenkia

Хто інших лає, тільки собі робить шкоду

Ne draugas, kas uz dviejų stalų sėdi, dvi kalbas kalba

Той не друг, хто за двома столами сидить, дві мови наголошує