Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

(бл. 1732, м. Погар Брянської обл., Росія — 1805, с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл.) — предводитель дворянства, радник Малоросійського генерального суду, письменник, перекладач. 

Опанас (Афанасій) Лобисевич народився в родині Лобисевичів. яка належала до давнього козацького роду. Навчався в Києво-Могилянській академії протягом 1747—1754 рр. Навчання закінчив класом риторики, що було майже правилом для синів козацької старшини, й на запрошення брата Кирилла перебрався до Санкт-Петербурга. У 1754 р. подав прохання до Санкт-Петербурзького академічного університету й, витримавши іспит, був зарахований до числа його студентів. Тут слухав лекції з філософії академіка Й. — Ф. Брауна, знавця класичної історії та філології Фішера та інших відомих учених. Спілкувався з українськими і російськими культурними діячами столиці, зокрема з Г. Полетикою, О. Сумароковим, О. Мусіним-Пушкіним. У 1760 р. Лобисевича запрошено перекладачем до Академії наук Санкт-Петербурга. Почав займатися перекладами

з латинської мови. Успішно розпочата службова й літературна кар’єра в Санкт-Петербурзі обірвалася: того ж року за вказівкою М. Ломоносова Лобисевича та його друга С. Дівовича виключили з університету нібито «за нехожденіе их на профессорскія лекціи». Втручанням президента АН гетьмана К. Розумовського, який покровительствував сім’ї Лобисевичів, друзів було поновлено в правах студентів. Але згодом вони уже добровільно в 1761 р. звільнилися з університету і на запрошення гетьмана приїхали до Глухова, де Лобисевич став перекладачем гетьманської канцелярії. У 1765 р. в ранзі капітан-поручика призначений секретарем К. Розумовського, відповідальним за письмову кореспонденцію.

До 1767 р. подорожував з гетьманом Європою: Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, Англія. З 1769 р. Лобисевич — генерал (авдитор) — лейтенант в чині прем’єр-майора, керував канцелярією тепер уже фельдмаршала К. Розумовського, з 1773 р. — генерал-авдитор-фельдмаршал у ранзі підполковника. Перебуваючи на службі у К. Розумовського, Лобисевич був фактично вільною від формальних обов’язків людиною. Близькість

до гетьмана, людини з виразними українськими симпатіями і автономістичними поглядами, справила вплив на формування його літературних й громадсько-політичних поглядів. Поновив роботу над перекладами. З 1770 р. друкується у журналі «Барышек Всякія Всячины». 

У 1774 р. у ранзі полковника вийшов у відставку. Цього ж року одружився з Катериною Михайлівною Губчиць (бл. 1754 — до 1824), донькою бунчукового товариша, згодом мглинського повітового, маршалка, надвірного радника Михайла Васильовича Губчиця, великого землевласника Стародубського полку. 

У 1783 р. Лобисевича обрано повітовим мглинським маршалком, у 1785—1788 рр. — новгород-сіверським губернським маршалком. Брав участь у дворянській депутатській комісії з перевірки дворянських прав. Під його наглядом збудовано «Браму» (тріумфальну арку) у Новгороді-Сіверському, через яку (22—24.01.1787) пролягав шлях імператриці Катерини II з Санкт-Петербурга до Криму. У 1780—1790-х рр. Новгород-Сіверський був значним культурним й громадським центром північної Гетьманщини. Тут формується осередок українських культурних діячів, патріотів-автономістів. Дослідники вважають, що з цим гуртком пов’язані такі акції, як поїздка В. Капніста до Європи, вихід «Історії

Русів» тощо. До нього належав і Лобисевич. Після закінчення маршалських повноважень переселився з сім’єю до родового маєтку — с. Карбовщина на Почепщині, отриманого ще 1774 р. в нагороду від К. Розумовського, під кінець життя мешкав здебільшого в маєтку дружини в с. Леньків, за 7 км від Новгорода-Сіверського. Звідси їздив у справах до Москви, Санкт-Петербурга, Новгорода-Сіверського.

З ліквідацією намісництв (1796) і об’єднання Лівобережної України (колишня Гетьманщина) у Малоросійську губернію Лобисевич повернувся на державну службу: у 1797 р. його призначено радником І департамента Малоросійського генерального суду. Отримав ранг надвірного радника, у 1800 р. — дійсний статський радник. Лобисевич повертається до літературних справ, звертається до української національної літератури. Він був українським письменником, попередником І. Котляревського, одним із зачинателів літературного відродження, творчість якого поєднувала старі літературні традиції з новими, характерними для «другого українського відродження кінця XVIII —

поч. XIX ст.» (М. Грушевський).

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 33 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист