Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Напевне, сьогоднішня ювілейна дата найяскравішим спомином озветься в душах багатьох шанувальників петриківського розпису. Бо минає 100 літ легендарній Наталі? Глухенькій, берегині народних майстрів Дніпропетровщини. Саме Наталя Олександрівна невтомно плекала самобутній петриківський розпис і виводила його на шлях справжнього мистецтва. Їй, як члену президії Українського товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами, вдалося вперше в історії організувати виставки робіт народних майстрів України за кордоном. 

Року Божого 1909-го 29 жовтня в місті Клинці Чернігівської губернії в родині вчителів народилася Наталія Глухенька. Її батько походив із козацького роду, а прапрадід навіть був писарем на Січі. Ця обставина, мабуть, і стала поштовхом до її щирого захоплення національною етнографією і мистецтвом. А ще дивовижна чернігівська природа, побачена під час мандрівок з татом - мальовничі річки, озерні плеса, гаї і ліси, пломінь квітів, в'юнкі трави... Цей дзвінкий святковий світ полонив юну Наталю і дарував їй щасливу творчу долю.

Вона змалку малювала мережива дивовижних квітів і ті, що бачила навкруги. У 1927 році Наталя Глухенька закінчує Київську художньо-індустріальну профшколу за спеціальністю "малярство". З молодих літ відчула в собі здатність не лише самій зробити те, що роблять народні майстри, а й аналізувати, направляти, вчити. У1931 році закінчила педагогічний факультет Київського художнього інституту як мистецтвознавець у галузі народно-декоративного мистецтва. До війни Наталія Олександрівна працювала вже у Дніпропетровську в художньому технікумі (в 1931-1935 рр.) та інженерно-будівельному інституті.

Набуваючи досвіду та глибоко вивчаючи народну творчість Дніпропетровщини, Н. Глухенька постійно бувала у Петриківці та навколишніх селах. Там, де селяни у своєму побуті розмальовували скрині, причілки, стіни, комини тощо, без чого тоді неможливо було уявити української чепурушки. Побачене і надихнуло Наталю Олександрівну на систематизацію і популяризацію його як частини світової культури. Та на заваді стала війна, і у тяжкі часи з 1941 по 1945-ий їй довелося змінити пензель художника на кельму будівельника. Нагороджена медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

Після перемоги над фашизмом Наталія Олександрівна поступово спрямовує свою діяльність у наукове та літописне русло. Вона знаходила час, щоб допомогти кожному народному майстрові та умільцю порадою, підручниками тощо. Саме Наталія Глухенька ввела традицію - кожен майстер має підписати свій малюнок. Це зберігає своєрідність стилю, композицій тощо. А дехто їй, мов рідній матері, зізнавався, що... не вміє писати. "Навчимося тепер", - відповідала Наталія Олександрівна і ставала за вчительку. Приділяла велику увагу старшим майстрам петриківської школи Тетяні Паті, Ірині Пилипенко, Надії Тимошенко, Ганні Ісаєвій. Петриківський розпис стає головним у її творчій діяльності.

Інтелігент з великої літери, Н. Глухенька видає десятки наукових праць, статей, книг. Опікувалася вона і училищем петриківського розпису, в якому викладала Тетяна Пата. Це училище виховало ціле поколінняталановитих майстрів: Марфу Тимченко, Євдокію Клюпу, Галину Прудникову, Веклу Кучеренко, Ганну Данилейко, Івана Завгороднього, Марію Шишацьку, Віру Клименко-Жукову, Василя Бабенка, Олександру Пікуш, Надію Пікуш, Надію Шулик, Василя Соколенка, Федора Панка, Зою Кудіш.

У важкі повоєнні роки Наталія Олександрівна залюбки формувала новий тип народного майстра-художника, у творах якого традиційне та нове є єдиним цілим. Одним із найяскравіших представників цього напрямку став Федір Панко з його кипучою енергією, життєрадісністю, гумором та схильністю до різноманітності і широкого кола творчих інтересів. Саме він разом із незабутньою Тетяною Патою - у творах Наталії Олександрівни згадуються найчастіше як корифеї національної культури:

1. Петриківський розпис на фарфорі та склі. Дніпропетровьк, 1958.

2. Петриківські майстри декоративного розпису. Київ, 1959.

3. Альбоми «Тетяна Пата», Київ, 1973, «Петриківка», Дніпропетровськ, 1975, «Федір Панко», Київ, 1978.

Навчалися петриківські народні майстри, разом з ними навчалася і їхня наставниця. У 1964 році вона блискуче захистила кандидатську дисертацію про петриківський розпис. І так само невтомно плекала талановиту петриківську мо­лодь - Ганну Самарську, Володимира Глущенка, Анатолія Чорнуського...

Особлива заслуга Наталії Глухенької в тому, що вона особисто, а поряд з нею Федір Панко - Посланець-Представник української національної культури в 52 країнах задовго до постання України фактично відкрили її світові. Саме тому петриківський розпис став візитівкою України вже з перших днів проголошення незалежності.

Усі свої 93 роки життя Наталія Олександрівна віддала своїй неньці Україні як Людина, Педагог, Вчений, Мистецтвознавець, її ім'я назавжди вписане в історію України, Дніпропетровщини і особливо Петри­ківського краю. Столітній ювілей є доброю нагодою для того, щоб надати Наталії Глухенькій звання Почесного громадянина цього благословенного українського краю, увічнивши ім'я провідного науковця декоративно-прикладного мистецтва України.

 

Іван ВЛАСЕНКО,

член Національної спілки архітекторів України.

(газета «Сільські новини», 29 жовтня 2009 року)
  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 99 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист