Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців,
заступник директора Нікопольського
державного краєзнавчого музею
з наукової роботи
м. Нікополь, Україна
 

 

Про місце вручення гетьманських клейнодів
Б. Хмельницькому 19 квітня 1648 р.


Загальновідомо, що у старій частині міста Нікополя Дніпропетровської області знаходиться пам'ятник видатному державному і військовому діячу України Б. Хмельницькому. Тут також розташований пілон з меморіальною дошкою про те, що у цій місцевості знаходилася Запорозька (Микитинська) Січ, де у 1648 р, запорозькі козаки обрали Б. Хмельницького гетьманом України1.

Основними джерелами і підставою встановлення у середині 50-х років XX ст. вищезгаданих пам'ятників є козацькі літописи Самовидця, Григорія Граб’янки, Самійла Величка тощо. Єдине джерело, яке детально описує церемонію вручення козацькою радою гетьманських клейнодів Богдану Хмельницькому 19 квітня 1648 р. за старим стилем (29 квітня за новим), є літопис С. Величка2.

В останні роки на основі виявлених нових документів (у тому числі картографічних) та результатів археологічних досліджень, у м. Нікополі автором створена наукова концепція про хронологічну та територіальну локалізацію Микитинської Запорозької Січі. Її висновки полягають у тому, що це козацьке місто-фортеця, засноване Військом Запорозьким реєстровим у 1639 p., було розташоване не в плавневій долині р. Дніпра, а на високому плато його правого берега, і місце його залишків знаходиться у центральній частині м. Нікополя. У 2002 р. вони були виявлені групою археологічної розвідки Нікопольського державного краєзнавчого музею і досліджувалися методом шурфовки в наступні роки3.

На підставі введених в науковий обіг матеріалів з'явилася можливість здійснити локалізацію ймовірного місця вручення гетьманських клейнодів Б. Хмельницькому 19 квітня 1648 р.

В першу чергу, необхідно послідовно проаналізувати дані літопису С. Величка про цю подію. Відзначимо, що поважний літописець не був свідком вищезазначеного урочистого акту на козацькій раді, а користувався діаріушем, складеним іншим літописцем, що був учасником цієї події і виклав повідомлення останнього у скороченому вигляді.

Вихідною позицією в історичній реконструкції є той момент, коли Б. Хмельницький прибув до Запорозької Січі 18 квітня 1648 р. (за старим стилем) із Кримського Ханства шляхом Бахчисарай - Кизи-Кермен - р. Базавлук - Січ. Кошовий отаман, згідно домовленості з ним, стягнув на цей час до Січі піше і кінне військо кількістю до 30 тисяч чоловік. При цьому було зазначено, що піхота була у Січі, а кіннота - у полі та лугах поблизу неї4.

Наступний факт, який привертає увагу, засвідчив, що коли усе Військо Запорозьке зібралося за сигналами на раду, "то побачили, що для такої сили   війська січовий майдан затісний. Отож, зважаючи на це, кошовий отаман з Хмельницьким  мусили вийти  з січової  фортеці на просторіший майдан.

Тут було оголошено всьому війську й виразно сказано, що за збитки та гніт, які терплять козаки й уся Мала Росія, проти поляків починається війна"5.

С. Величко підкреслив у літописі наступне: ''Почувши це, все Запорозьке військо одностайно й одноголосно назвало Хмельницького своїм гетьманом і 19 квітня постановило і обіцялося стояти за нього у війні поляками"6.

Літописець вказує, що після прийняття козацькою радою рішення про обрання Б. Хмельницького гетьманом "від кошового до військової скарбниці вислано січового писаря з кількома курінними отаманами та іншим значним товариством, щоб вони взяли там і принесли на раду військові Клейноди. Посланці все те виконали, вказані клейноди принесли на раду й вручили їх зараз же Хмельницькому. А ті клейноди були такі: дуже гарна королівська золотописна корогва, дуже модний бунчук з позолоченою галкою й деревцем, дуже майстерно зроблена й оздоблена коштовним камінням срібна позолочена булава, срібні військові печатки та нові мідяні великі котли з довбишем. До того всього приставлено було три легкі польові гармати з додачею до них пороху й куль, з амуніцією і пушкарями"7.
 
Як  було занотовано у  літописі,   після  закінчення ради "частина війська розійшлася по куреням, а друга частина з Хмельницьким затим пішла в церкву    на   божу   службу,    до    якої   задзвонили... Вислухавши Святу літургію і подячного молебна з наказу кошового отамана вдарили у котли, відаючи хвалу богові, доброму зиждителю. Після того гучно випалили з усіх гармат, а було їх біля п'ятдесяти. Затим гримнули зі своїх мушкетів всі піші, що стояли в лаштунках посеред січового майдану й за Січчю, - налічувалося їх більше десяти тисяч. Так палили з гармат і мушкетів тричі, а тоді розійшлися на свої обіди по куренях. Хмельницького ж із курінними отаманами запросив на обід кошовий"8.

Виокремивши вищезазначені фрагменти літопису С. Величка, що був перекладений та прокоментований В. Шевчуком, можна констатувати:

1. По-перше: кількість Запорозького Війська в 30 000 чоловік, що зібралося на раду, вважається вищезгаданим  упорядником перебільшеною. Проте, як показують дослідження В.О. Щербака, напередодні Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. загальна кількість козаків складала близько 60 000 чоловік, з них лише 6 000 чоловік були на державній службі у польського короля, перебуваючи у складі реєстрового козацького війська. Разом з членами сімей козацтво нараховувало не менш 270 000 чоловік, що складало 25% всього населення Київщини, Брацлавщини, Східного Поділля9. Нереєстрові козаки, в першу чергу, потерпали від свавілля польської шляхти і саме вони склали на початку Визвольної війни основу повстанського війська Б. Хмельницького.

Сучасні історики визнали за достовірні дані, яких дотримується і автор, про те, що Б. Хмельницький у березні 1648 р. мав під своїм командуванням від 3 000 до 5 000 козаків, а в квітні 1648 р. - не менше 8 000 козаків, організованих у військо, а також численний резерв невстановленої кількості, що залишався у Січі. Ймовірно, він складав 2 000 чоловік10.

Таким чином, створене Б. Хмельницьким та його прихильниками військо у 8 000-10 000 козаків, що було розташоване в Микитинській Запорозькій Січі і поблизу неї напередодні ради 19 квітня 1648 p., значно перевищувало не менш ніж в 4-5 разів кількість козацького війська, дислокованого у ній до січневого повстання 1648 р. Адже згідно Ординації Сейму Речі Посполитої 1638 р. тут повинні бути постійно два реєстрових козацьких полки з шести, які складали на цей час Військо Запорозьке реєстрове. Кожний з них нараховував по 1 000 чоловік Після сторожової служби двох полків на Січі, що була терміном три місяці, їх місце заступали наступні два полки. Таким чином, всі полки Війська Запорозького реєстрового по черзі протягом півроку перебували на Запорожжі, маючи за центральну фортецю Микитинську Січ.

2. По-друге: із літописного опису Січі можна зробити висновок, що січова фортеця повинна мати характерні па той час укріплення: як мінімум, земляний вал і рів, під захистом яких були розташовані на її території згадані складові Коша - січовий майдан, що повинен бути достатнім для збору на раду або лаштунок не менше 1 000-2 000 козаків, будівлі - церква, курені з їх дворищами, будинки скарбниці і кошового отамана, канцелярія січового писаря, пушкарня тощо. Перелік цих будівель є характерним для описів наступних Запорозьких Січей, зокрема Чортомлицької (1652-1709 pp.) та Нової (1734-1775 pp.) і тому не викликає сумнівів.

Якщо враховувати площу, яку займали будівлі куреня - власне курінь, скарбова та складська комори на прилеглому дворищі, де були розташовані вози та їх тяглова сила тощо, то територія Січі була зайнята не менш ніж кількома десятками житлових та складських будівель для забезпечення життєдіяльності 1 000-2 000 чоловік. Їх розташування не могло не бути планомірним і не впливати на розміри Січового майдану11.

Отже, треба визнати реальними ті обставини, за якими Хмельницький та кошовий отаман Січі не могли проводити козацьку раду в Січі, а змушені вийти за її межі - "на просторіший майдан".

Логічно виникає питання - де ж саме це могло відбутися?

На думку автора, Микитинська Запорозька Січ мала складну систему:

1. Цитадель у формі правильного кола, розмірами 1,5х1 км, де був розташований Кіш. Вона знаходилась на стратегічному місці - найвищому, висотою 75-76 м від рівня моря, плато корінного правого берега Дніпра,  що звужувалось і знижувалось у напрямі  на південний схід до річкового мису. До цитаделі підходили з півночі Микитинський шлях, з заходу - шлях від переправи через р. Базавлук. Ці шляхи на південний схід від неї сходились до вищезгаданого мису - Микитиного Рогу. Між ним і лівобережним Камінним Затоном у цей час була постійна татарська переправа. Саме для того, щоб припинити перехід татар через Дніпро, у цьому місці і змушені були козаки Війська Запорозького реєстрового збудувати тут Січ згідно Ординації Речі Посполитої 1638 р.

2. Берегове укріплення розмірами 500х450 м понад притокою Дніпра р. Підпільною на відстані 600-700 м на південь від цитаделі - Коша. Це укріплення було у формі літери "П", що спиралось основою на берег. Воно знаходилось на його схилі, що мало перепад висоти від 52 м до 28 м від рівня моря. Призначення цього укріплення полягало у тому, щоб прикривати цитадель з півдня і розташовані при березі р. Підпільної козацькі човни, на яких реєстрові козаки Микитинської Запорозької Січі повинні були контролювати острови Великого Лугу, щоб на них не зібралися нереєстрові козаки для походу па Крим або Туреччину.

Цитадель або Кіш була розташована па плато, де знаходилась східна група Нікопольського курганного поля, що тягнулось на захід до р. Чортомлик. Східна група курганів мала компактний характер розміщення, нараховувала не менш 25-30 насипів висотою від 0,5 м до 2 м. Але серед них був один курган висотою до 7 м і діаметром 50-60 м, що мав назву Висока Могила. Безперечно, він був місцем розташування сторожового посту козаків, оскільки з його вершини була можливість спостерігати за місцевістю як по правому, так і по лівому берегах Дніпра на відстані 10-12 км.

У вересні 1964 р. курган Висока Могила за рішенням Нікопольської міської ради почали руйнувати, щоб збудувати стадіон. Науковці Інституту археології АН УРСР встигли дослідити його залишки, визначивши, що він відноситься до часів доби міді-бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н.е.). На його місці знаходиться зараз центральна трибуна стадіону ВАТ НЗФ "Електрометалург". Від місця у північно-західному секторі парку Перемоги, де був виявлений у 2002 р. фрагмент залишку рову цитаделі Микитинської Запорозької Січі, до вищезгаданої трибуни приблизно 500 м на схід12.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що ймовірним місцем проведення багатотисячної козацької ради був "просторіший майдан" біля Високої Могили.

І саме з неї (або її схилу) як своєрідного помосту чи трибуни Б. Хмельницьким і кошовим отаманом Січі було оголошено про те, що починається війна з поляками. Тільки таким чином могло почути від них все  Запорозьке  військо і у відповідь  виразно  висловити їм  підтримку.

Саме сюди з військової скарбниці із Січі на раду принесли гетьманські клейноди, які вручили Б. Хмельницькому. І таким чином, це місце набуває сакрального значення.

Отже, запропонована на розгляд несуперечлива версія про місце вручення інсигнії козацької влади Б. Хмельницькому є продовженням досліджень Микитинської Запорозької Січі, що ведуться автором понад п'ятнадцять років. Пропонується розглядати її як перший крок до відзначення у січні 2008 р. 360-річчя початку Визвольної війни українського народу середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького.
 
 
 
________________________

1 Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. - К.: Наукова думка, 1987. - С. 119.
2 Величко С.В. Літопис. - К.: Дніпро, 1991. - Т.1. - С. 58-60.
3 Жуковський М.П. Хронологічна та територіальна локалізація Микитинської Запорозької Січі / Зб.наук.ст. Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні.  К.: 2003. - Вип. 12. - С 137-144.
4 Величко С.В. Літопис. - К.: Дніпро, 1991. - Т.1. - С. 58.
5 Там само. - С. 59.
6 Там само. - С. 59.
7 Там само. - С. 59.
8 Там само. - С. 59.
9 Щербак В.О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV - середина XV11 ст. - К.: Academia, 2000. - С. 124-125.
10 Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середина XVII ст. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1997. - Кн.1. - С 31.
11 Там само. - С 53.
12 Жуковський М.П. Хронологічна та територіальна локалізація Микитинської Запорозької Січі / 36 наук.ст. Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - К.: 2003. - Вип. 12. - С 192-194.   

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 143 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист