Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців,
заступник директора Нікопольського
державного краєзнавчого музею
з наукової роботи
м. Нікополь, Україна
 

Про літочислення сільських населених пунктів Дніпропетровської області,
заснованих запорозьким козацтвом
 

Одним з питань національно-державного відродження українського народу є визначення його ролі в освоєнні території своєї держави. З цим пов'язано і усунення перекручень у дослідженнях виникнення і розвитку існуючої системи розселення в Україні, результати яких широко використовуються і державними органами вищого рівня.

Значна частина Південної та Південно-Східної України була освоєна у важкій праці та боротьбі з іноземними поневолювачами запорозьким козацтвом. Під час національно-визвольної війни українського народу у середині XVII ст. постало Військо Запорозьке Низове, територія якого була затверджена Універсалом Гетьмана Б. Хмельницького 15.01.1655 р.1

За часів Чортомлицької, Олешківської, Кам'янської Січей (1652-1733 рр.) запорозькі козаки створили і зберегли власний адміністративно-територіальний устрій, який опирався на економічну базу - широку мережу запорозьких містечок, слобід, зимівників, де застосовувалася вільнонаймана і власна праця козаків.

За часів Нової Січі (1734-1775 рр.) землі запорожців поділялись на 8 паланок - Бугогардівську, Інгульску, Орільску, Самарську, Протовчанську, Кальміуську, Прогноїнську. В середині 70-тих років ХVIII ст. тут знаходились паланкові містечка, слободи, до 7 560 зимівників. В останніх проживало у кожному від кількох до кількох десятків козаків і селян.2

Після знищення Російською імперією у 1775 році Війська Запорозького Низового більша частина запорозьких зимівників була ліквідована. Проте, з метою опанування окупованими землями Запорожжя царські органи влади використали Січ, частину містечок, слобід і зимівників для створення і розвитку власної адміністративно-територіальної системи.

На основі даних «Історії міст і сіл УРСР» відомі такі населені пункти міського і сільського типу, походження або початок існування яких пов'язано у тій чи іншій мірі із запорозьким козацтвом:


Дніпропетровська область3:

м. Дніпропетровськ (1650 р. Новий Кодак - центр Кодацької паланки);
м. Дніпродзержинськ (1750 р.);
м. Жовті Води (1680 р.);
м. Кривий Ріг (1775 р.);
м. Марганець (1551 р. - Томаківська Січ);
м. Нікополь (1639 р. - Микитинська Січ);
м. Новомосковськ (поч. ХVШ ст. - центр Самарської паланки);
м. Павлоград (1770 р.);
Апостолівський район: с. Мар'янське (сер. ХVIII ст.);
Васильківський район: смт. Васильківка (поч. XVIII ст.), с. Великоолександрівка (поч. ХVIII ст.); Верхньодніпровський район:  м. Верхньодніпровськ (1680-1690 рр.), с. Мишурин Ріг (сер. XVII ст.), с. Бородаївка (1707 р.);
Дніпропетровський р-н: м. Підгородне (поч. ХVIII ст.);
Криничанський р-н: смт. Аули (70-ті рр. ХVIII ст.);
Магдалинівський р-н: с. Котовка (1770 р.), с. Личкове (1706 р. - центр Личкоської паланки), с. Бузівка (ХVII ст.), с. Гупалівка (поч. ХVII ст.), с. Дмухалівка (1749 р.);
Межевський р-н: с. Слов'янка (1707 р.);
Нікопольский р-н: с. Капулівка (1594 р. - Базавлуцька Січ, 1652 р. - Чортомлицька Січ), с. Покровське (1734 р. - Нова Січ), с. Шолохове (1740 р.), смт. Червоногригорівка (1775 р.);
Новомосковський р-н: смт. Перещепине (1764 р.), с. Голубівка (1745 р.), смт. Губиниха (1764 р.); Павлоградський р-н: с. Юр'ївка (1700 р.), с. Булахівка (ХVIII ст.), с. Вербки (поч. ХVIII ст.), с. Межиріч (1689 р.); Петропавлівський р-н: с. Петрівка (70-ті рр. ХVIII ст.), с. Хороше (1750 р.);
Покровський район: cмт. Покровське (1760 р.), с. Гаврилівка (1775 р.);
П'ятихатський р-н: смт. Лихівка (1740 р.), с. Жовте (1680 р.), с. Саксагань (1738 р.);
Синельниківський р-н: с. Рудево-Миколаївка (І пол. XVIII ст.);
Софіївський р-н: с. Ордо-Василівка (поч. ХVIII ст.) Томаківський р-н: cмт. Томаківка (1740 р.), с. Вищетарасівка (1740 р.), с. Топила (І пол. ХVIII ст.), с. Чумаки (I пол. XVIII ст.);
Царичанський р-н: смт. Петриківка (1772 р.), смт. Курилівка (сер. XVIII ст.), с. Могилів (1773 р. );
Широківський р-н: смт. Широке (сер. XVIII ст.).
 
 
Донецька область4:

м. Донецьк (кінець XVII ст.);
м. Горлівка (поч. XVIII ст.);
м. Маріуполь (кінець XVI ст. - центр Кальміуської паланки);
Великоновосельківський р-н: с. Андріївка (1660 р.);
Горлівська міськрада: с. Зайцево (поч. XVIII ст.);
Краснолиманський р-н: м. Красний Лиман (1765 р.).

 
Запорізька область5:

м. Запоріжжя (1556 р. - Хортицька Січ);
Василівський р-н: м. Василівка (40-ві рр. XVIII ст.), с. Валки (поч. 1740 р.), с. Кам'янське (поч. 1739 р.), с. Приморське (поч. 1750 р.);
Запорізький р-н: с. Біленьке (1770 р.), с. Балабіно (поч. XVIII ст.);
Оріхівський р-н: с. Кірово (1745 р.).

 
Кіровоградська область6:

Бобринецький р-н: м. Бобринецъ (1767 р. ), с. Олексіївка (XVII ст.);
Гайворонський р-н: м. Гайворон (I пол. XVIII ст.);
Кіровоградський р-н: с. Аджамки (поч. XVIII ст.), с. Бережина (сер. XVIII ст.);
Новгородський р-н: смт. Новгородка (1770 р.), с. Верблюжка (30-40 рр. XVIII ст.);
Новомиргородський р-н: м. Новомиргород (1740 р.), с. Коробчине (перша пол. XVIII ст.);
Новоукраїнський р-н: с. Рівне (поч. XVIII ст.);
Олександріївський р-н: м. Олександрія (50-ті рр. XVII ст.), смт. Нова Прага (перша чв. XVIII ст.), с. Протонопівка (40-ві рр. XVIII ст.);
Онуфріївський р-н: смт. Онуфріївка (поч. XVIII ст.), смт. Павлиш (поч. XVII ст.);
Петровський р-н: смт. Петрове (кінець XVII ст.).
 
 
Луганська область7:

м. Луганськ  ( XVII ст.);
Краснодонський р-н: с. Пархоменко (1738 р.);
Кремінний р-н: смт. Кабанне (1701 р.);
Слав'яносербський р-н: смт. Слав'яносербськ (1740 р.), с. Зимогор'я (1645-1647 рр).

 
Миколаївська область8:

Арбузинський р-н: смт. Костянтинівка (поч. XVIII ст.), с. Воєводське (сер. XVIII ст.);
Баштанський р-н: с. Кашпера-Миколаєвка (сер. XVIII ст.), с. Привільне (сер. XVIII ст.);
Братський р-н : смт. Братське (60-70 рр. XVIII ст.), с. Костовате (сер. XVIII ст.), с. Ановка (сер. XVIII ст.); Вознесенський р-н: м. Вознесенськ (поч. XVIII ст.), с. Олександрівка (40-ві рр. XVIII ст.), с. Щербані (1734 р.); Доманеєвський р-н: с. Богданівка (XVI ст. Гард - центр Бугогардівської паланки);
Жовтневий р-н: с. Калинівка (70-ті рр. XVIII ст.);
Кривоозерський р-н: смт. Кодима (1764 р.);
Ново-Бузький р-н: м. Новий Буг (сер. ХVIII ст.);
Новоодеський р-н: м. Нова Одеса (кін. XVII - поч. XVIII ст.);
Первомайський р-н: м. Первомайськ (1676 р.), с. Лиса Гора (кінець XVII ст.), с. Мігія (поч. ХVIII ст.).

 
Херсонська область9:

Білозерський р-н: с. Станіслав (1774 р.);
Бериславський р-н: с. Качкаровка (70-ті рр. XVIII ст.), с. Львово (перша пол. XVIII ст.);
Голопристанський р-н: с. Геройське (1735 р., кол. Прогної - Центр Прогноївської паланки);
Нововоронцовський р-н: смт. Нововоронцовка (70-ті рр. XVIII ст.), с. Дудчани (кінець XVII ст.);
Цюрупінський р-н: м. Цюрупінськ (1711 р. - Олешківська Січ).


Харківська область10
 
Барвенківський р-н: м. Барвенкове (1657 р.), с. Велика Комишеваха (1760 р.).

Безперечно цей перелік в 114 населених пунктів далеко не повний. На сьогодні дані про виникнення, або утворення всіх міст республіканського, обласного і районного підпорядкування та селищ міського типу узагальнені в довіднику «Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій». Сільські ж поселення не мають дати заснування11.

Наведемо дати віднесення до категорії міст Дніпропетровської області: Дніпропетровськ - 1783 р.,  Дніпродзержинськ - 1926 р., Жовті Води - 1957 р., Кривий Ріг - 1926 р., Марганець - 1938 р., Нікополь - 1782 р., Новомосковськ - 1784 р., Павлоград - 1797 р.12

Ці відомості офіційно подавалися виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів до Президії Верховної Ради УРСР. Після їх затвердження та публікації вони носять характер скидової частини підзаконного акту.

Проте, звергають на себе увагу факти урочистого відзначення ювілейних дат заснування деяких міст Дніпропетровської області. Наприклад, 200 років Кривого Рогу святкували у 1975 році, Дніпропетровська - 1976 році, Нікополя - у 1980 році, Павлограду - у 1984 році, що не узгоджується з відповідними датами у вищезгаданому довіднику. Як бачимо, час виникнення населених пунктів і офіційного надання їм категорії міських поселень у багатьох випадках не співпадають. Більше того відзначались ювілеї заснування міст, як правило від моменту їх інкорпорації в Російську імперську систему.

Це сталося тому, що ці питання вирішувалися органами влади в 70-80 роках ХХ століття у першу чергу на засадах ідеологічних настанов компартії. Воно приводило до певної тенденційності у систематизації фактів з історії кожного міста та їх інтерпретації у проросійській спрямованості. Це суперечить принципу історизму, оскільки не простежує повністю еволюції поселення. І будь-який аспект ґенези вищезгаданих населених пунктів - економічний, військовий, національний, політичний, юридичний свідчить про необхідність враховувати адміністративно-територіальний устрій Війська Запорозького Низового, як національно-державної системи українського народу. І це повинно належним чином бути відображено в офіційних виданнях.

Опрацювання матеріалів про генезу поселень вимагає більш чітко визначити поняття «утворення міста» і «заснування міста», що відображає різні етапи генези і розвитку поселень. У першому випадку місто утворюється на певній соціально-економічній базі кількох або одного поселень та правовій основі. Заснування міста означає початок його будівництва, визначеного правовим актом. Розбудова міста в подальшому та його статус також підтверджується відповідним нормативним положенням. Спільним у цих двох поняттях є те, що обидва процеси не мають характеру одноразової дії.

Існує різниця між поняттями «місто», як історичної та юридичної категорії, які не є тотожними. Зміст історичної категорії міста формується школами істориків річного напряму. Правова категорія формується правовими документами.

У зв'язку з цим і виникає необхідність визначення терміну «літочислення населених пунктів». Це тривалість їх існування на природній підоснові у соціально-економічних і національно-державних системах суспільства у календарних роках, відповідно існуючим системам історичної хронолога.

Воно базується на певних засадах:
- Перша має загально історичний характер, тобто - враховує природне географічне середовище, вплив соціально-економічної діяльності суспільства, воєнних дій як обставин (факторів), що сприяють або гальмують виникнення та розвиток поселень.

- Друга - комплексне вивчення археологічних, історичних, картографічних, фольклорних, топонімічних джерел для дослідження генези і розвитку поселення, на відміну від абсолютизації дати першої офіційної згадки його назви в певних державши системах.

- Третя - безперервний розвиток поселення з моменту виникнення та наявність в ньому постійного населення або  такого,  що відновляється після воєнних дій, стихійного лиха, небезпечних епідемій, незалежно від його етнічних і соціальних змін. При цьому необхідно враховувати підпорядкованість поселення тим чи іншим державним структурам.

- Четверта - необхідність розрізнення історичних перехідних або кінцевих форм правового статусу поселень і сучасних, визначених чинним законодавством даної держави в складі якої перебуває поселення.

Історію кожного міста можна умовно поділити на два періоди з погляду історії тієї держави і права, у складі якої воно знаходиться. Умовною рисою поділу буде рішення органів державної влади по наданню поселенню останнього правового статусу.

- П'ята - надання правового статусу поселенню з боку державних структур означає лише початок нового, невідокремленого від попереднього етапу його розвитку та літочислення.

Вивчення питань, пов'язаних із заснуванням, або утворенням міського поселення неможливо без чіткого з'ясування змісту поняття (місто) щодо конкретного історичного періоду (часу).

По різному характеризує це поняття козацьке право, законодавство Російської імперії та УРСР-СРСР. Проте між Російською імперією та Радянським Союзом офіційного правонаступництва немає, у той час коли між УРСР та незалежною Україною є.

- Шоста - пошук територіальної першопояви поселення з наступним її взаємопов'язанням (або припиненням такого) з територією існуючого нині поселення, що уособлює генетичний зв'язок його історичних форм розвитку у просторі і часі.

Оскільки площа населеного пункту протягом всього періоду його існування не є сталою, необхідно вивчати формування його території. Тому необхідно, по-перше, знайти «історичний центр» поселення, або центри в межах сучасної території, по-друге - вивчати напрями розвитку території поселення (зменшення, розширення, приєднання, об'єднання) до існуючої на сьогодні межі поселення.

Літочислення населених пунктів опирається на весь період розвитку поселення, або тих населених пунктів, які увійшли до його складу.

- Сьоме визначення взаємозв'язку топоніміки поселень з його генезою, етапами розвитку та його історичної області, в складі якої воно перебуває.

Проблема літочислення населених пунктів, або екохронографія є актуальною. Її вирішення дозволяє: перше - визначити критерії літочислення поселень: друге - виробити рекомендації по їх історико-правовому забезпеченню, що передбачає офіційну публікацію початку літочислення в державних довідниках, відзначення роковин існування поселень.

Екохронографія базується на досягненнях історії та краєзнавства, джерелознавства і археології, історії держави і права України, історичної географії та картографії, історії будівництва поселень, топоніміки.

Вона має практичне застосування, оскільки матеріали екохронографічних досліджень можуть бути використані під час підготовки національного історичною атласу України, українських енциклопедичних довідників, нового видання історії міст і сіл України на початку XXI століття.



Джерела та література

1 Скальковський А.О. Історія Нової Січі або Останнього Коша Запорізького. Дніпропетровська Січ. - 1994 р. - С. 614-616.
2 История Украинской ССР. - Т 3. - К., 1983. - С. 445.
Бойко А.В. Запорізький зимівник останньої  чверті ХVIII ст. - Запоріжжя РВИ, 1957. - С. 11-12.
Голубуцький В.  Запорізьке козацтво - К, 1994. -С. 498-502.
3 Історія міст і сіл УРСР: Дніпропетровська область. - К., 1969. - С. 132, 142, 153,172, 207, 222-223, 248, 269, 285-286, 347, 376, 387, 346, 425, 435-436, 458, 467, 479, 486, 481, 500, 571, 601, 607, 616, 652, 653, 654, 673, 687, 696, 711, 775, 821, 837, 847, 849, 863, 878, 879, 881.
4 История городов и сел УССР: Донецкая область. - К., 1976. - С. 82-205, 249-250, 274, 465, 470.
5 История городов и сел УССР: Запорожская область. - К., 1981. - С. 15, 203, 214, 227, 237, 314, 329, 331, 524.
6 Історія міст и сіл УРСР: Кіровоградська область. - К., 1972 - С. 126, 146, 175-176, 330, 341, 425, 435, 487-488, 524, 549, 600, 620, 630, 646, 658,680-681.
7 Історія міст і сіл УРСР: Луганська область. - К., 1968. - С. 66, 371, 430, 790-801.
8 История городов и сел УССР: Николаевская область. - К., 1981 - С. 137, 152, 175, 181, 240-249, 264, 289, 304, 313, 350, 401, 516, 576, 601, 609.
9 История городов и сел УССР: Херсонская область. - К., 1983 - С. 177, 209, 216, 364, 472, 482, 541-542.
10 История городов и сел УССР: Харьковская область. - К., 1939. - С. 169, 130,
11 Див.: Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій. - К., 1987
12 Там же. - С. 50-52.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Відкритий лист