Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців,
заступник директора Нікопольського
державного краєзнавчого музею
з наукової роботи
м. Нікополь, Україна

 

Історичні місця початку Визвольної війни  середини XVII століття 

Початок Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького в січні 1648 року невід’ємно пов’язаний із Запорозькою Січчю. Це було продовженням боротьби запорозького козацтва за волю України, що проявилося у повстаннях М. Жмайла (1625 р.), Т. Трясила (1630 р.), І. Сулими (1635 р.), П. Бута (1637 р.), Д. Гуні та Я. Остряниці (1638 р.), що розпочиналася з Базавлуцької Січі.
 
Як повідомляють козацькі літописи, Б. Хмельницький із своїми однодумцями прибув на Запорожжя у грудні 1647 року. Григорій Граб’янка уточнює: „Спершу подався на острів Бучки, а потім втік на Микитин Ріг, знайшов там чоловік триста козаків...”1
 
Протягом січня-квітня 1648 року цей район був місцем активних дій повстанців на чолі з Б. Хмельницьким.
 
21 січня 1648 року (в деяких джерелах називаються 25 січня, 31 січня) Б. Хмельницький розгромив польську залогу на Січі та оволодів цією фортецею на Микитиному Розі. 4-го та 9-го лютого 1648 року загони повстанців розгромили каральну експедицію поляків і реєстровиків, що рухалися на Запорозьку Січ і повністю опанували Пониззям. Це були перші стратегічні успіхи Б. Хмельницького на початку Визвольної війни.
 
У березні 1648 року польський коронний гетьман М. Потоцький писав королю Речі Посполитої Владиславу IV про повстання Б. Хмельницького, де, зокрема, відзначив: "На Бучках в Понизовье, Хмельницкий строит и укрепляет для себя крепость, в которой решил упорно защищаться."2
 
З Микитинської Запорозької Січі Б. Хмельницький розсилав по всій Україні заклики до українського народу підніматися на боротьбу з поляками. Звідси вирушали козацькі посольства в Кримське ханство та на Дон, щоб укласти союзні відносини і отримати військову допомогу.
 
19 квітня 1648 року на козацькій раді в Микитинській Січі Б. Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького і йому були вручені гетьманські клейноди. За кілька днів була остаточно сформована 8-тисячна повстанська армія. На чолі з Хмельницьким вона вирушила Микитинським шляхом назустріч польським військам М. Потоцького.
 
Яка ж передісторія та доля цих історичних місць, пов'язаних з початком Визвольної війни 1648 року?
 
1. Бучки - або острів Буцький, Дніпровський, Городище, Томаківка - один з найбільших островів в Пониззі.
 
 
 План острова Городище
 
 
Сучасна мапа розташування м. Нікополя та с. Острів
 
Про нього є згадки в щоденнику Е. Лясоти та "Опису України" Г.Л. де Боплана.3  З середини XVI ст. по 1593 рік на о. Томаківка знаходилась Запорозька Січ, яка була зруйнована нападом татарсько-турецьких війск. Хоча козаки перенесли Січ на о. Базавлук, поселення тут залишилося, про що свідчить карта Литви князя Радзивілла 1613 та 1633 років,4  а також Г.Л. де Боплана.

 
Сторожова вежа  на Запорозькій Січі. XVI-XVII ст.
 
 
 Пам'ятний знак на місці знаходження Томаківської Січі в кінці XVI ст. 2008 р. с. Острів
 

 
Острів Томаківка. Борисенко
 
 
На жаль, джерел другої половини ХVІІ-ХVIII ст. про Томаківку практично нема. Існує лише свідчення про перебування в 1697 році на Томаківці похідної Ставки гетьмана України Івана Мазепи. Академік Д. Яворницький наводить дані про наявність запорозького цвинтаря та укріплення запорожців на острові. Останнє ототожнювалось дослідниками XIX ст. з захисними спорудами Томаківської Січі, або ж з укріпленнями Б. Хмельницького 1648 року. Вважалось, що їх місце розташування затоплено водами Каховського водосховища у середині 50-х років XX ст. На підставі виявленого автором у фондах відділу картографії Національній бібліотеки України В.І. Вернадського «Плану о. Городища с показаним местности, окружающей оный» 1872 р. (М 1: 16800) була проведена археологічна розвідка на о. Томаківка. Під час виїзду до нього вдалося з`ясувати, що на західній околиці с. Острів, яке розташовано в південно-східній частині о. Томаківка знаходилися земляні укріплення у вигляді валу і рову, але вал був спланований під час будівництва автодороги, а рів засипано. Зберігся лише фрагмент валу висотою 1,5 м, шириною 10,0-11,0 м та довжиною 24,0 м.
 
 
 
Рів перед ним повністю засипаний і задернований. Вищезгаданий об’єкт знаходиться на приватному подвір’ї мешканця с. Острів. Під час шурфування за 15,0 м на північ від валу за шосе вдалося виявити під техногенним шаром грунта фрагмент заглиблення материковий грунт до 2,90 м від рівня поверхні, який з огляду на розташуванні кута укріплень та характерної конфігурації ототожнюється з фрагментом рову вищезгаданих укріплень.
 


На жаль, територія укріплень зазнала непоправних змін антропогенного характеру, коли тут було збудовано футбольне поле у середині 80-х років ХХ ст.
 
 
 
 
Потрібні подальші дослідження про поселення на о. Томаківка.
 
2. Микитин Ріг. Перша документальна згадка про нього відноситься до 1594 року.5  Також є свідчення про Микитин Ріг за 1628 та 1637 роки.6  Виявлена карта Г.Л. де Боплана за 1639 рік, де показано вищезгадане урочище.
 
За народним переказом, назва цього річкового мису походить від імені козака Микити. В офіційній історіографії утвердився погляд, що Січ була споруджена на Микитиному Розі в 1638 році для охорони переправи до Кам’яного Затону від татар. Її місце розташування було знищено повенями Дніпра і затоплено водами Каховського водосховища у середині 50-х років XX століття.7
 

Дніпрові пороги. Розташування Січі у різні періоди її існування (1564-1774 рр.  
   
 
Проте комплексний аналіз історичних документів, особливо тих, що виявлені в останній час, дозволяє поставити під сумнів установлений погляд на місце розташування Микитинської Січі та дату її заснування. Завдяки науковим дослідженням групи науковців Інституту Історії України та Інституту Археології НАН України, Нікопольського Державого Краєзнавчого Музею на чолі з Академіком НАН України П.Т. Троньком встановлено, що часом будівництва Микитинської Січі козаками війська Запорозького є 1639 рік, одночасно з відновленням поляками фортеці Кодак.
 
З 2000 року в м. Нікополі науковою частиною краєзнавчого музею проводяться археологічна розвідка на території центральної частини міста у північно-західному секторі міського парку ім. 40-річчя Перемоги. Це місце було обрано як перспективне для локалізації ймовірного розташування укріплень Січі на підставі вивчення праць істориків та краєзнавців І. Кареліна, Д. Яворницького, Я. Новицького, Л. Падалки, свідчень нікопольських старожилів, а також наступних картографічних документів:
 
1. "Карта пограничная к реке Днепр и прочим в оную впадающим рекам во поле оных лежащим...", що була складена російським штурманом Киприяновим у 1764 році. На ній є на північній захід від Микитиного Перевозу зображення фортеці понад р. Підпільною (Лапинкою у XIX-XX ст.), з написом "В оном месте прежде была крепость называемая Запорожская вервь".13
 
 
Карта нижньої течії Дніпра.
1764 р. Фрагмент.
Автор - штурман російського флоту Василь Киприянов
 
2. Карта містечка Нікополь з околицями 1801 року, де показано на захід від нього "Городок"14, який співпадає по місцю розташування з вищеназваною фортецею на мапі 1764 року.
 
 
Річка Дніпро біля містечка Нікополь, на захід  від Нікополю - Городок. 1801 р. 
 
 
Вищеозначене укріплення мало розміри 1,5х1,0 км. Поруч з яким знаходився семиметровий курган Висока Могила. Останній був частково зруйнований і частково досліджений у 1964 році.
 
 
  
 Нікопольська ярмарка, знята Морольовим В.М. з горіща ветеринарної клініки.
На задньому плані Скіфський курган Висока Могила. 1910 р.
 
 
Без сумніву він був місцем головного сторожового посту Січі, оскільки з його вершини козаки мали можливість спостерігати за місцевістю як по правому так і по лівому берегах р. Дніпра на відстань до 10,0-12,0 км. Також повинні бути зовнішні сторожові пости Січі - на заході на Сторожовій могилі (сучасна висота цього кургану 6 м. Тут поховано прах кошового атамана І. Сірка, що знаходиться за 1,0 км від с. Капулівка Нікопольського району); на півночі за 19 км - Царський скіфський курган - Чортомлик. До розкопок 1862-1863 рр. його висота складала 20 м; на сході за 16 км - на о. Томаківка. 
 
 
 
1. Місце розташування Коша (цитаделі) Микитинської Січі (1639-1652 рр.) та кургану висока Могила (h=7 м). Головний сторожовий пост спостереження козаків Микитинської Січі. На даний час - місце знаходження стадіону "Електрометалург".
2. Місце розташування берегового укріплення Микитинської Січі  (1639-1652 рр.) для захисту козацьких "Чайок". На даний час - місце знаходження колишнього Дому відпочинку.     
3. Місце розташування укріплень першої Запорозької Січі на о. Томаківка (сер. ХVI ст. - 1593 р.). Східний сторожовий пост спостереження козаків Микитинської Січі.  На даний час - місце знаходження футбольного полю с. Острів.
4. Місце розташування великого царського скіфського кургану Чортомлик (h=8 м). Північний сторожовий пост спостереження козаків Микитинської Січі. На даний час - місце знаходження кургану Чортомлик.
5. Місце розташування кургану арійської доби Сторожева могила (h=6 м). Західний сторожовий пост спостереження козаків Микитинської Січі. На даний час - місце знаходження пам'ятника І. Сірко.  
Схема розташування сторожових постів Микитинської Запорозької Січі. XVII ст.
 
У 2000 році у північно-західному секторі парку Перемоги було виявлено фрагмент рову цитаделі Січі, який був спрямований до вищезгаданої Високої Могили, про що свідчать досліджений фрагмент рову в 70,0 м та три артефакти середини XVІІ століття. Таким чином, нові картографічні і археологічні джерела, виявленні за останній час наукових досліджень дозволяють локалізувати Микитинську Запорозьку Січ.
 
 

 
Археологічні дослідження залишків укріплення Микитинської Запорозької Січі.
м. Нікополь, парк Перемоги. 2000 р.
 
 
Під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, в 1652 році запорожці перенесли Січ з Микитиного Рогу на Чортомлицький. Фортеця на Микитиному Розі, ймовірно, була використана козаками для розташування митниці біля переправи та прикордонного поста, охорони. В той час вона називалася Старою Січчю. На початку XVIII століття Микитине мало Статус перевозу Війська Запорозького аж по знищенні Запорозької Січі російськими військами у 1775 році.
 
За наказом Катерини II у тому ж році на Микитиному Перевозі ухвалили будувати місто Славянськ. Проте ні цей указ, ні рішення в 1780 року будувати фортецю Нікополь не були виконані. В 1782 році Нікополь через малу кількість мешканців став позаштатним містечком Катеринославського повіту.
 
Статус міста Нікополь отримав в 1926 році. Через 8 років він був визнаний містом обласного підпорядкування. В 1980 році було відзначено 200-річчя заснування м. Нікополя. Було проігноровано генезу міста, яке виникло з козацького поселення. На нашу думку початок літочислення Нікополя йде від збудованої в 1639 році Запорозької Січі на Микитиному Розі, на основі якої потім виник Микитин Перевіз, що був перейменований у Нікополь.
 
3. Микитинський шлях. У середині XVII століття на Запорожжі шляхів у сучасному розумінні не було. Ними називали місця на степових кряжах і в полинах, які були найрівніші і де найменше доводилося переїздити через річки, балки, байраки.
 
Академік Д. Яворницький визначив, що Микитинський шлях пролягав від Мишуриного Рогу до Микитиного через Коржеві Могили, Базавлук, Солону, Чортомлик.16
 
Укази Президента України «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва від 4 травня 2007 р.» та «Відзначення в 2008 р. 360-річниці подій, пов`язаних з початком Визвольної війни Українського народу XVII ст. від 1 лютого 2008 р.» є правовою підставою для порушення клопотання перед Урядом України та пам’ятко-охоронними органами порушити клопотання про взяття на державний облік та під охорону місця розташування:
 
 
1. Залишків земляних укріплень Микитинської Запорозької Січі в м. Нікополі Дніпропетровській обл.
 
 
2. Залишків укріплень Томаковської Січі на о. Томаківка Дмитрівської сільської Ради Нікопольського району та на подвір’ї № 75 с. Острів м. Марганця Дніпропетровській обл.
 
 
 
 
3. Залишків відвалів Курганного комплексу Чортомлик - Малий Чортомлик - Довга Могила, що знаходяться на північний захід за 2 км від с. Чкалове Нікопольського району.
 
Святкування 360-річчя початку Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького дає можливість ще раз гідно оцінити діяння славного гетьмана, звернути увагу на проблеми збереження та увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з цією видатною сторінкою історії України.
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 

 
 

 
Бібліографічні посилання:
 
  1. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992. - С. 38.
  2. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы: 3т. - М., 1954. - Т. 2. - С. 18.
  3. Див. Лясота Е. із Стеблова: Щоденник. Жовтень. 1984, № 10, Боплан Г.Л. Опис України. - К., 1990.
  4. Див.: Материалы по истории русской картографии, вып. 2. Карты всей России и западных её областей до конца XVIII ст./соб. В. Кордт. - Киев, 1910. Карти XV, XVII.
  5. Лясота Е. Щоденник. Жовтень., 1984. - № 14. - С. 108.
  6. Грушевський М. Історія України-Руси. - К., 1995. - Т. 8. - С. 52, 246-247
  7. Меньшиков Г.И., Поздняков Л.И., П'ятигорець. Никополь - 200. - Дніпропетровськ, 1980. - С. 94.
  8. Украинская летопись. Срезневский І. - Харків, 1835. - С. 117.
  9. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992. - С. 32.
  10. Карелин И. Никополь. Записки Одесского Общества истории и древностей. - Одесса, 1867. - Т.2. - С. 258.
  11. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - К., 1990. - Т. 1. - С. 127.
  12. Ленченко В. Листи кошового отамана П. Калнишевського. 1763. Про устрій Запорізької Січі. "Пам'ятки України", 1989, № 3. - С. 30.
  13. Запорозька обласна Наукова бібліотека імені Горького. Фонд О. Фоменка, № 14.
  14. Архів Нікопольського краєзнавчого музею, № 3491.
  15. Падалка Л. Над Великим Лугом Днепровским. "Киевская старина", 1897. - Т. 57, № 5. - С. 302.
  16. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - Львів., 1990. - Т.1. - С. 36.
  17. Стороженко І.С. Битва на Жовтих Водах. 2-е видання виправлене і доповнене. - Дніпропетровськ, 1997. - С. 14.
 
 
 Початок Хмельниччини
 
Фільм присвячений 350-річчю початку визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. 
 
Творче об'єднання "Венал-Відео", 1999 р.
 
 
 
 

  
 
  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 83 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист