Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців,
заступник директора Нікопольського
державного краєзнавчого музею
з наукової роботи
м. Нікополь, Україна


Етнографічні дослідження Нікопольщини
(джерелознавчий аспект)

Важливим питанням краєзнавства є етнографічне вивчення місцевого населення, його етнічні і інші зв'язки з автохтонним народом, народом, в складі держави якого воно знаходиться, представниками інших народів, як на сучасному етапі, так і в історичній ретроспективі.

Першим кроком наукової роботи є узагальнення існуючої джерельної бази. Стосовно Нікопольщини, це пов'язано з певними труднощами, так як враховуючи локальність об'єкту уваги тут не відбувались систематичні етнографічні дослідження на протязі всього часу становлення і розвитку української етнографії.

Найбільш відомим джерелом до етнографічного вивчення прадавнього населення краю є праця Геродота Галікарнаського „Історія” (V ст. до н.е.) про походження, традиції, побут, вірування скіфських племен. Центр Некрополя скіфської знаті локалізований навколо Нікополя і тому найбільш цікавим підтвердженням опису Геродота є сучасні археологічні дослідження царських скіфських курганів.

Велику групу джерел про історію виникнення, звичаї, військово-політичну організацію, господарство запорізького козацтва в XV-XVIII ст. складають свідчення чужинців, козацькі літописи, інші документи. До них відносяться найбільш відомі - „Хроніка Польська” М. Бєльського (1597 p.), „Щоденник” Е. Лясоти (1594 р.), „Опис України” Г.Л. де Боплана (1651 р.), літопис С. Величка (1728 р.), „История о казаках запорожских” С. Митецького (1740 р.), „Описание Запорожской Сечи” В. Чернявского (1766 р.), „Путешественные записки от С-Петербурга до Херсона” (1787 р.), В. Зуева „О бывших промыслах запорожских казаков, а наиболее рыбном” (1786 р.), „Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда с. Михайловки Никиты Леонтьевича Коржа” (1812 р.), „Две поездки на Запорожскую Сечь Яценка Зеленского, монаха Полтавского монастиря” (1911 р.) та інші.

Етнографічні дані є в таких творах „Опыт историко-статистического описания. Новороссийского края” Скальковского А.А. (1853 р.), „Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия” Ф. Макаревського (1880 р.), „Очерки Новороссийского края.” В. Терещенка (1853 р.).

Компактну групу джерел для етнографічних досліджень Нікопольщини в 50-60 рр. XIX ст. складають „Поездка в Южную Русь (очерки Днепра)” Афанасьєва-Чужбинского О.С. (1891 р.), „Нікополь” І. Кареліна (1865 p.), „О Никополе и Никопольской Дмитровской Ярмарке 26 октября 1865 г.”, „Успенская ярмарка в Никополе 15 августа 1866 г.” I. Ващинського, „Описание местечка Нікополь” О. Чиркова (1860 р.), „Материалы для географии и статистики России. Екатеринославская губернія” В. Павловича (1862 р.) та інші.

В другій половині XIX ст. етнографічні дослідження здійснювались на якісно новому рівні вченими Д.І. Яворницьким, Я.П. Новицьким, Л. Падалкою. Головними працями слід назвати у Яворницького – „3апорожье в остатках старины и преданиях народа” (1888 р. т. 1, т. 11), „По следам запорожцев” (І897 р.), „Жизнь запорожских казаков по рассказу очевидца” (1883 р.), у Л. Падалки – „Над Великим Лугом Днепровским” (1897 р.), „Обезземеленные вольные матросы в Никополе Херсонской губернии” (1888 р.). Головною темою їх досліджень було життя запорожців в останній період існування Запорізької Січі та їх нащадків.

Політичні події в перші десятиліття XX століття зменшили обсяг етнографічних досліджень в цілому. Зокрема, джерелами того часу про Нікопольщину є енциклопедичні і довідкові матеріали, невеликі за обсягом та глибині змісту.

Спроба відновити етнографічні дослідження в період „українізації” в кінці 20 - початку 30-х років була зупинена адміністративно-репресивними заходами з боку тоталітарної комуністичної системи.

Це не минуло і Нікопольщину. В 1937 році був репресований директор СШ № 1 м. Нікополя краєзнавець Півень М., а Нікопольський краєзнавчий музей таврувався як заклад українських націоналістів.

Для вивчення розвитку етнічних процесів у 20-90-тих pp., проведення етнографічних досліджень великою джерельною базою є матеріали Всесоюзних переписів, документи архівів Дніпропетровської області, місцеві газети „Шахтар Мангану”, „Більшовик”, „Нікопольська правда”, „Нікопольська Зоря”, „Південна Зоря” та інші, які ще чекають свого наукового спрацювання.
  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 146 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист