Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Йдеться про круглий стіл, за яким дніпропетровський «Інститут україніки» збирав місцевих учених та гостей з Києва. На думку деяких ЗМІ, учасники обговорення «розгубилися», а за іншими оцінками – залишилися на власній позиції. Були за цим столом і порожні стільці… Це теж позиція. адже дату виникнення міста донедавна вважали непохитною. А міняти її означає змінювати ідеологію. Проте виникає питання: ідеологію чию і якої держави?

         

З цього питання і розпочалася відверта розмова з головним організатором круглого столу «Вік міста – відлік часу» Олексієм Лазьком.

        

       

-          Пане Олексію, ви особисто чекали чогось більшого від дискусії вчених?

-          Ні, бо це був перший крок у програмі, яка напрацьовується «Інститутом Україніки». А будь-який початок – завжди спроба зясувати позиції. В цьому сенсі більшість учасників круглого столу не розчарували. Я впевнився, що історики не вважають дату заснування Дніпропетровська другорядним питанням.

-          Ще б пак, дехто з них досі живе з подачі Катерини ІІ і вважає, що українського внеску в ідею створити тут місто не існує…

-          З приводу вашого саркастичного зауваження я б виділив два історичних етапи. Катерина ІІ повністю стерла козацький період у корінні сучасного Дніпропетровська. Те ж саме сталося і у радянський період, коли вперто виключалася роль етносу у заснуванні міста. На зміну підданим імперії виникла потреба у великій «общності» - радянському народові. І знову українці виявилися зайвими, а період їх власної історії залишився за кадром.

-          Тоді як можна назвати нинішніх «розгубившихся» - нащадками цариці Катерини чи СРСР?

-          Відповім коротко: ми все ще котимося за радянською інерцією…

-          І коли зупинка? Тобто, коли зявиться новий напрямок?

-          Для визначення я б розглянув питання, які окреслив саме під час круглого столу. Для чого ми збирали за ним істориків? Будь-яка державницька ідеологія формується на місцевому фундаменті. А фундамент і є історія. Я намагався розібратися: як це – історія є, а ідеології немає…

-          І в чому впевнилися?

-          Пам’ятаєте, під час дискусії репліку лауреата Державної премії імені Шевченка Михайла Слабошпицького: «Ідеологія занадто важлива справа для держави, щоб доручати її лише історикам…» Я з нею цілком згоден.

-          Особисто я теж був у захваті від виступу нашого столичного гостя. І сподіваюсь окремо довести до читача його позицію. Проте хотілося дізнатися про вашу…

-          Моя позиція як громадянина України така: у нас досі відсутня державницька ідеологія. А відтак не можемо навіть мріяти про рух уперед. Ідеологія не повинна пояснювати, хто кого обікрав або чому не отримали газ… Ідеологія, насамперед, - бажання стати сильнішим. А сильний той, хто сам створив себе, свою родину, своє місто, свою країну…

      

ПОВЕРНУТИ СВОЄ

        

Дивна річ, проте на круглому столі не було жодного представника місцевої влади. Мабуть, вони не здогадуються, що історія міста чи краю є підвалинами ідеології. Хоча запрошення до дискусії «Інститут Україніки» надіслав і у найвищі кабінети обласного і міського рівнів.

-          Пане Олексію, може, влада на місцях не повинна займатися формуванням національної ідеології?

-          Я не хочу давати оцінки владі. Тим більше за її відсутності. Можливо, в її представників були більш поважні і дійсно невідкладні справи. Але зазначу, що, наприклад, козацький фестиваль «Спас на Хортиці» завжди проходить у присутності міського чи обласного керівництва Запоріжжя. Нині ще триває вивчення стенограм нашого круглого столу. Хоча після системного підбиття підсумків ніхто не збирається бігти до влади з пропозицією негайного передатування міста.

-          Проте не можу не пригадати фінал виступу доктора історичних наук Ганни Швидко: «Відзначати День міста можна коли кому заманеться. Проте до чого тут на банерах з поздоровленням 1776 рік?!

-          Ганна Кирилівна відомий в Україні фахівець саме козацької доби. І на нашому крайовому рівні її слово особливо багато важить. Усім має бути зрозуміло, що кожний історик відповідає за власний період досліджень. До того ж, на моє пряме питання, чи відбився козацький період на формуванні нашого міста, присутні виявили одностайність: так, відбився. А от про указ Катерини ІІ про заснування Катеринослава на Кільчені у 1776 році вже ніхто і не згадував…

-          Це вже неабияке досягнення. Бо мене завжди бентежило, чому, наприклад, Ізраїль не вважає римський період власної історії підставою для формування своєї ідеології…

-           Тому що в цій країні є власна національна ідеологія. Уроки історії там засвоєні правильно. А у нас постійно відкидаються очевидні здобутки пращурів, які творили власну історію ще до приходу сюди чужинців. І донедавна нам намагалися довести, що хтось заснував Катеринослава на порожньому місці. Тоді хто ж тут жив – бедуїни, які знялися та й пішли?

      

РОЗБІЖНОСТІ ВЕЛИКІ Й НЕЗНАЧНІ

          

Ще  одним досягненням обговорення на круглому столі стало звуження самого місця пошуку справедливого датування народження міста.

-          Пане Олексію, як я зрозумів, найбільш поважні вчені вважають, що наше місто пов’язане саме з козацькою адміністративною системою?

-          Так, у процесі дискусії постали дати заснування Старої Самари та Старого і Нового Кодаків. Останній, на думку, яка вже не дискутується, був важливим адміністративним центром у середині XVII сторіччя. Причому, як підкреслювалося, ця роль Нового Кодака визначена при Богданові Хмельницькому, який затвердив паланочний адмінустрій ще у 1652 році. Тобто за сторіччя з четвертю до спроби  креслити тут мапи розпорядників російської імператриці.

-          Тож знову триватиме боротьба за власну тему окремих учених?

-          Особисто я не бачу великих часових розбіжностей у новому датуванні нашого історичного коріння. А щодо боротьби поглядів істориків, то справа звична. Головне, не забувати, що історія – наука особливого суспільно-державного значення. Нові покоління нашої молоді не можуть рости у просторі без національної ідеології, а суперечки фахівців тягтися вічно. Проте край амбіціям має бути.

-          Під час круглого столу були спроби ще й не так «прошити» час та простір. Наприклад, краєзнавці натякають на існування у межах Дніпропетровська поселень у Х столітті…

-          Я ціную будь-які гіпотези, проте час іде, а наше місто залишається без чітких духовних орієнтирів. Звичайно, можна визнати засновником Дніпропетровська будь-якого фольклорного героя. Наприклад, Котигорошка. Хоча зі зміями, яких той духопелив, сьогодні важкувато. Чи я помиляюся?

-          Дивлячись, що маєте на увазі… Пане Олексію, що ви як фундатор «Інституту Україніки» робитимете далі? Нас чекають нові конференції, обговорення, круглі столи?

-          Звичайно. Завдання «Інституту Україніки» не лише врахувати думку найбільш авторитетних учених і винести її на розсуд наукової та політичної еліти країни. Ми прагнемо сформувати суспільну думку. Щоб наша громада сама була зацікавлена у творенні ідеології , яка б повернула їй самоповагу. Без цього не існує жодна держава в світі.

-          Я зичу вам успіху у високих прагненнях. Проте наостанок хочу поставити запитання, яке, можливо, не додасть вам настрою. Мені довелося чути, що всі ваші проекти  - це певна конюнктура . А один з чиновників прямо заявив, були б у нього гроші, чіпляв би історичні пам’ятки на кожній стіні…

-          Мені ви настрій не зіпсували (посміхається). Всі свої проекти я роблю із власного зацікавлення історією своєї країни і свого міста. А щодо грошей… Знаєте, є така притча. Прийшов чиновник до духовної особи і бідкається: «Дало б мені небо мільйон гривень, я б нагодував тисячу знедолених. А якби перепало два мільйони – то дві… А наставник йому безжально: «Не отримаєш нічого. Бо в тебе є тисяча у кишені, а ти не нагодував жодного…»

  

    

Ігор СУХОВИЙ

«Наше місто»№163(2901) 15.11.2008р., 5 стор.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 73 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист