Інститут Україніки

Головне меню

Фотопроект М. Матуса

Семейный альбом 1893 - 1957

Карта проїзду

 

Своїй появі центр «Гінтарас» в Дніпропетровській області зобов’язаний: Йонасу Шейкусу, Ляонасу Рімкусу, Ірені Руденко, Пранасу Лукошюсу, Сергію Мірошниченко, які на той час, вже три роки підтримували зв’язок з литовським товариством м. Запоріжжя.
2 червня був офіційно зареєстрований наш ЛКДЦ «Гінтарас», що в перекладі означає янтар (бурштин). Центр об’єднує членів литовських сімей та представників інших національностей, які раніше проживали в Литві, або підтримують зв’язки в цій державі. Є і такі, хто хоче пізнати Литву: її мову, культуру, історії. Чисельність центру з 10 за півтора року виросла до 60 людей, має  представництва в Павлограді – 5 чоловік, Нікополі – 11 , Новомосковську – 1,
Дніпродзержинську – 23.
З великою радістю мі спілкуємось на рідній мові, святкуємо державні (литовські та українські), релігійні свята.
В 2003 році під час робочої поїздки до Дніпропетровська посла Литви в Україні пана Віктораса Баубліса відбулася зустріч і з членами литовського центру.
В червні 2006 року, під час проведення в Дніпропетровську Всеукраїнського фестивалю литовської пісні и танцю литовських громад України,  відбулась визначна подія – зустріч з послом Литви Альгірдасом Кумжа, який відвідував наше місто з неофіційним візитом (це була його перша поїздка після призначенні на посаду посла). Під час спілкування, в дружній атмосфері шановний гість розповів про новини з Литви, поцікавився як живеться землякам далеко від Батьківщини, привітав учасників фестивалю.
Ми приймаємо участь в заходах Жовтневого району, міста та області під час святкувань дня Незалежності України, дня міста та у мистецьких фестивалях, святкуємо державні та народні литовські свята.
ЛКДЦ «Гінтарас» веде різнопланову роботу:

  • просвітницьку – працює недільна школа,
  • культурну – маємо хорові та дитячий танцювальний  колективи,
  • спортивну – проводимо шахові турніри, 3 представники центру брали участь в сьомій Всесвітній спартакіаді литовців у Вільнюсі. Антанас Кряучюнас виборов бронзову медаль у веслуванні на байдарці.
  1. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА

Для сприяння, відродженню, збереженню та розвитку культури і традицій при центрі “Гінтарас” в листопаді 2002 року була створена школа. Ділитися знаннями, це одна з потреб людини. Поява школи значно активізувала діяльність литовського центру. В школі навчаються діти і дорослі, люди, яких пов’язують з Литвою наукові, виробничі, особисті стосунки, або просто бажання познайомитися з цією європейською країною з багатим історичним та культурним надбаннями.
Втіленню в життя учбових планів допомагають фінансова і учбово-методична підтримка відділу національних меншин і вихідців з Литви при уряді Литовської Республіки.   В роботі школи, при вивченні мови, історії та культури Литви організовано гуртки: туризму та краєзнавства, народної творчості.
Коли перечитуєш підручники з історії, або порівнюєш культуру, народну творчість українського та литовського народів  знаходиш багато схожих рис, а тим більше, що багато історичних подій в часі та просторі ми пережили разом.
З метою виховання молоді на кращих історичних подіях та щоб підтримати литовців, які в силу різних життєвих обставин проживають зараз в Дніпропетровську, вирішено розпочати збір та накопичення інформації про людей, долі яких пов’язані з Україною та Литвою. Вже зібрана інформація про відомих людей: О. Поль (дід народився в Каунасі), І. Ясюкович (народився в Каунасі, сприяв промисловому розвитку Дніпродзержинська - Кам’янського), А. Лобода (народився в Швенчьонісі), з 9 років навчався в Катеринославській гімназії, був Президентом АН України, Т.Г. Шевченко кілька років жив в Литві, та інших
Учні школи  кілька разів виїжджали на екскурсії по Дніпропетровській області. Особливо запам’яталась поїздка в Старий Кодак на руїни Козацької фортеці, ми пишалися тим фактом, що ідею спорудження фортеці на південних землях було ухвалено сеймом Польсько-Литовської Унії, багато литовців пізніше служили в цій фортеці, а пізніше  у війську Б. Хмельницького, наприклад полковник Р. Бендікіс.
Учні школи та члени громади мали нагоду зустрічатися з членами спілки журналістів України В.Б. Єфимовим та М.П. Чабаном, письменником С.Я. Левенцем, співаком М. Цеховським та іншими.
В 2005 році троє учнів школи приймали участь у Всесвітній спартакіаді литовців у Вільнюсі. Один з них - А. Кряучюнас завоював бронзову медаль у веслуванні на байдарці. Заохоченню молоді з Дніпропетровська до вивчення литовської мови сприяють поїздки до молодіжних таборів, спілкування та листування з однолітками в Литві. Один вихованець школи – Андрюс Жябраускас переїхав до Вільнюса, щоб отримати середню освіту в Литві, де мешкає його бабуся, зараз він навчається в 10 класі.
Молоді люди з литовських сімей, які народились на Україні, через школу та зустрічі членів литовського центру, можуть постійно отримувати інформацію про свою Батьківщину – Литву. Вони пишаються тим, що Литва розвивається в складі країн Європейської спільноти.

  1. КУЛЬТУРНА РОБОТА

Для нас, литовців, які за примхами долі опинились за межами Литви, рідна мова звучить як пісня. Тому під час зустрічей члени литовського центру мають нагоду поспілкуватися рідною мовою, поспівати литовських пісень.
На наші зустрічі часто проїздять гості з литовських товариств Києва, Запоріжжя, Нікополя, Дніпродзержинська. Дорогими гостями були відомі люди мистецтв: головний диригент театру опери та балету Володимир Гаркуша, піаністка Галина Ушакова, соліст філармонії Микола Циховський та інші.
Щорічно в Україні проходять фестивалі литовської пісні та танцю. Для того,  щоб проявити свою активність в роботі литовських громад України в Дніпропетровську був створений хоровий колектив «Раменєлє» (керівник Лариса Семьонова), для співаків ми своїми силами пошили литовські національні костюми з якісних українських тканин.
В нашому репертуарі литовські народні та популярні пісні, українські пісні. Фестивалі литовської пісні та танцю вже пройшли в Києві, Львові, Запоріжжі, Донецьку. Дев’ятий фестиваль литовської культури у 2006 році ми самі приймали на Дніпропетровській землі.
Наша «Раменєлє» приймає участь в обласному фестивалі «Ми діти твої, Україно». Прикладом духовної окриленості можна вважати нашу найактивнішу учасницю хору Еляну Босенко, яка на репетиції та виступи приїздить з Павлограду.
Велику культурну роботу в м. Дніпродзержинську веде подружжя Рожє Генріетта та Альбертас. Він професійний музикант, директор школи мистецтв, вона співачка, грає на фортепіано, викладає музику в школі мистецтв. Саме завдяки їх ентузіазму та любові до музики у 2008 році в Дніпродзержинську було проведено чотириденний фестиваль-конкурс литовсько-української музики. Дитячий танцювальний колектив «Саулєгражас » («Соняшник») у серпні 2009 року в польському місті Пшемишль приймав участь в музичному фестивалі серед дитячих колективів різних країн, та став лауреатом цього фестивалю.
Нас переповнюють відчуття єдності та близькості, коли ми усвідомлюємо, що КУЛЬТУРА народів немає меж, це найзрозуміліша мова для будь-кого. Нам приємно кожного разу, коли ми буваємо присутні на концертах з нагоди святкувань днів Культури світу в театрі опери та балету, особливо коли була представлена творчість литовського композитора і художника Мікалоюса-Константинаса Чюрльоніса.
Нам хотілося б розширити коло культурного та людського спілкування з новими членами та гостями литовського центру.

ЛИТОВСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА СВЯТА
З давніх - давен у литовців і українців було схоже культурне минуле – це язичництво. Мабуть саме тому деякі народні традиції та свята українців та литовців схожі. Через різницю календарів, спостерігаємо часовий зсув цих свят. Ми раді познайомити читачів з деякими литовськими дуже шанованими святами.

Свято «Трьох королів» (Трію каралю швентє) – з’явлення Христа людям, святкується 6 січня. Згідно Святому Писанню в цей день три мудреця-короля ходили в народ, щоб розповсюджувати Христове вчення, тим самим признаючи його божество.
В наш час діти и підлітки – «три короля» рядяться в кожухи (вовною назовні) перев’язуться різнобарвними блискучими стрічками, вдягають на голови корони, зроблені з соломи або картону і ходять по дворах, співають пісні (схоже на українське колядування). В руках кожен тримає красиво вистругану палицю. Троє з них підкрадаються до хати і на дверях крейдою або вугіллям малюють три хрестика. Хозяїва повинні здогадатися, хто це зробив та пригостити гостей.

«Ужгавенєс» (масляниця) – свято закінчення зими, за сім неділь до Великодня. Веселощі тривають три дні. Це велике народне свято. Люди хочуть, що б зима скоріше скінчилась, прийшла весна и розпочались посівні роботи. Люди кличуть весну. Що б швидше розбудити сонечко пекли великі блини – круглі, як Сонце. Блинами пригощали сусідів, їли самі та обов’язково пригощали тих, хто заходив в дім. Прийнято було їсти сім разів, що символізує сім неділь поста. На поле везли пугало (символ зими), або мішок набитий соломою, який після півночі спалювали. Проводили карнавали масок, таких страшних, щоб зима злякалася та швидше втекла.
Восени все оживає, тому свято проходить в русі, багато радощів щоб був врожай. Люди наряджались в свійських тварин та птахів і ходили від хати до хати. В ці дні забуваються всі образи, забороняється сумувати. На ужгавенєс готують багато їжі та питного, але при цьому не можна втрачати людської гідності. Радуються люди, готуються до тривалого посту перед Великоднем.

«Вєликос» - Великдень. Найшановніше весняне свято. Його очікують старі та молоді, особливо діти. В перший святковий день в гості зазвичай не ходять. Підготовка до святкування стосується  фарбування та розпису яєць. Пасхальний кулич в Литві не печуть. Після обіду першого дня свята, діти можуть ходити по домівках та «заробляти» писанки. Вони розповідають вірші, або співають пісні певного змісту. Хазяїва дарують їм писанки. Після отримання подарунку діти дякували, прощались. Після цього вони проводили змагання – катали яйця. Для цього використовують спеціальний дерев’яний жолоб, по якому скочують яйця по черзі. Мета гравців поцілити своїм яйцем в ті, що вже скотилися. Якщо спроба влучна, переможець забирає яйце собі, якщо ні – залишає своє. Перемагав той, хто набирав найбільше яєць.

«Йонінєс» (у українців Івана Купали) святкують 24 червня. В Литві це народне, дуже шановане свято. Святкують обов’язково на природі, проводять танці, гуляння, карнавали, хороводи навколо багаття. Молоді дівчата плетуть вінки, пускають їх в річку або озеро, загадуючи свою долю, очікують, що вона буде світлою та радісною. Вважають, що в цю ніч найти квітку папороті – велике щастя. Тільки як його знайти? На пошуки квітки йшло багато людей... В Литві найбільш поширене чоловіче ім’я Йонас, а жіноче Яніна. Тому, в більш вузькому колі, дівчата та парубки плетуть з дубових гілочок великий вінок, прикрашають його квітами  і таємно прикріпляють на двері хати іменинника. Прокинувшись зранку Йонас або Яніна повинні відгадати хто  міг це зробити та покликати друзів в гості.

«Калєедос» (Різдво) – велике релігійне свято католицької віри. Його святкують в ніч з 24 на 25 грудня. Це найбільше сімейне свято. Різдво починається і закінчується 4-недільний піст – адвент. Тому страви на столі повинні бути пісними. Традиційно готують дванадцять страв. Після 24 години подають м’ясну їжу –найчастіше це індик або гусак.
Під білу лляну скатертину кладуть прошарок сіна. Прикрашають ялинку. На вечерю, як прийнято,  нікого не запрошують, збираються тільки члени родини, найближчі люди. Але, якщо  в цей вечір хто-небудь знаходиться далеко від дому, один, його запрошують в родину, тому що кутя (дослівно вечеря куті) це сімейна вечеря.
Старший член родини нагадує присутнім, що вони члени однієї родини, що повинні любити один одного, тому в цей вечір потрібно забути всю кривду, попросити прощення. Під час вечері згадують рідних, яких немає за столом, бажають їм здоров’я та спокою. Присунена святі діляться облаткою – пластинкою прісного тіста. Потім всі вітають один одного, дарують подарунки.
Новий рік святкується в Литві як громадянське свято в колі друзів та знайомих.
Ми познайомили вас з деякими традиціями святкування визначних подій, які прийшли до нас з глибини віків. Наша мета продовжити їх існування та передати нащадкам.

  1. ВІДОМОСТІ ПРО ЛИТОВСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Перше литовське товариство в Україні було створено в Київі в 1997 році. Пізніше в містах Запоріжжі, Львові, в АР Крим, Дніпропетровську (має філії в Дніпродзержинську, Нікополі, Павлограді), Донецьку. Товариства АР Крим існують в містах Сімферополь, Феодосія, Алушта. Недільні школи литовської мови працюють в містах Київ, Львів, Запоріжжя, Дніпропетровськ,  Сімферополь.

  1. ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ ДЛЯ ДРУЗІВ

Вже кілька років ми проводимо роботу по пошуки та накопиченню інформації про людей чиє житті, доля або діяльність пов’язані з Литвою та Україною, а саме з Дніпропетровською областю. Обмінюємось інформацією та досвідом роботи в цьому напрямку з іншими національними товариствами.
Були б дуже раді та вдячні отримувати таку інформацію та свідоцтва від небайдужих громадян Дніпропетровщини.

Литовский культурно-діловий центр “Гінтарас” чекає на зустріч з людьми яким близька Литва, або вони хотіли б про неї більше дізнатись. Ми  і надалі будемо підтримувати і розвивати відношення з іншими громадськими організаціями.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 92 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист