Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Конкурс «Моє село»

 

У рамках Конкурсу виходила радіопрограма в ефірі Дніпропетровського обласного радіо , присвячена історії та культурі українських сел.

Інформація про конкурс та правила


Конкурсні роботи учасників:

 
Конкурсні роботи учасників 2009 року
Владислав Усенко, село Грякове, Чутівського району Полтавської області

ГРЯКОВЕ В РОКИ РЕВОЛЮЦІЙ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ.

ПОЧАТОК РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА 

Лютнева революція 1917 року і події, що розгорнулися під її впливом в Україні, різко змінили життя гряківців. Як свідчать архівні документи, в 1917 році у Гряковому було створено волосну раду. Посаду голови Гряківської волосної ради з 28 жовтня 1917 року по 25 березня 1918 року обіймав Яків Потапович Симоненко1.

 
Вакуленко Володимир, м.Комарно, Городецький р-ну, Львівської області

Село Бугаївка, Ізюмського району, Харківської області

Історія села від днів заснування до наших днів

В давнину через територію села проходив один із головних шляхів татарських набігів на українські та російські землі Муравський шлях, який розділявся на два – Ізюмський та Кальміуський. Серед населення села Бугаївка і досі існує легенда щодо назви села: нібито багатий козак Бугайов був одним із перших поселенців цього населеного пункту. Назва не змінювалася, хоча в «Географічному словнику Російської імперії» (1863 рік видання) зазначена подвійна назва села – Бугаївка-Ізюмець. 
 
Савицька Алла, с. Васильківка, Дніпропетровська обл.

Доброго дня! 

Ще раз вітаю Вас з усіма зимовими святами, зичу здоров’я, щастя, краси, молодості, заможності, творчого натхнення, цікавих радіопередач. Хочу зізнатися, що пишу не заради перемог у конкурсах, а для того, щоб порадувати слухачів, створити собі настрій та не потрапити в тенета старості. Адже в липні відзначила 55 років. І сумно, і щемно, та що вдієш – час не спинити. А ще хочеться творити, комусь бути потрібною. Ось як оці люди, про яких хочеться розповісти. 

 
Петропавлівський будинок творчості дітей та юнацтва, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська обл.

«Знати, щоб пам’ятати» 

Рідно край! Це рідний край, наша Земля Петропавлівщини. Це наш При самарський край, щедрий і родючий, де повіки колосяться золотаві ниви, зеленіють луки і квітнуть сади, голубіють озерця і розливи, виблискують водами річка Самара та її притоки, в’ються стрічками дороги до села.

 
Петропавлівський будинок творчості дітей та юнацтва, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська обл.

Дівчата у сірих шинелях 

Минають дні, та не минають дати

І нам, у день погожий про війну

Онукам треба розказати

Схиливши до Вітчизни сивину. 

 
Короплясова Вера Кузьминична, г. Днепропетровск

4.03.2010. 

Здравствуйте, ведущая, журналистка Валентина Орлова. 

Я вас слышу по радио – есть у меня такой приёмничек – подарочек, где я могу слушать передачи в любое время.

 
Есаян-Матвієнко Ольга Гнатівна, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

23.02.2010р 

«Моє рідне село»

«Пам'ять серця і війни» 

 
Голубченко Ніна Кирилівна, с. Миколаївка, Софіївський р-н, Дніпропетровська обл.

Шановні працівники радіомовлення!

До Вас звертається Голубенко Ніна Кирилівна. Перш за все дякую комісії, яка присудила мені її премію у конкурсі «Моє рідне село». Моїй радості не було меж. І хоч я ще її не отримала, але діло не в грошах. Після вашого оголошення переможців, до мене телефонували друзі, знайомі, всі поздоровляли. І я зрозуміла, що радіо слухають всі, а от газети читають мало, тому що ціни на них недоступні. Я часто пишу критичні листи в газети «Вісті Софіївщини», «Сільські вісті», але про це знають мало. Тож і ще раз спасибі, спасибі!

 

Жила-була сім'я...

Славні люди приорілля

ГОЛОВА сім'ї - Андріан Махтейович Багмута - багато років працював учителем Бабайківської школи як до Жовтневої революції, так і при Радянській владі. Був прогресивно настроєний, свої ідеї по можливості втілював у життя.

Детальніше...

Гірка правда ...це було, було...

Оказія ця трапилася зі мною давно. Тоді за працю в колгоспі платили трудоднями, а буряки збирали вручну, бо комбайнів ще не було. Робочий день кінчався, коли вже темніло. Кожна жінка намагалася на гостинець дітям принести принаймні буряка (він такий смачний, якщо запекти в печі). Хто за пазуху запихав, хто за халяву чобота, а хто ще в більш надійне місце. Я ж прихопила в торбинку цілих п'ять, аби кожному вистачало по одному. Поруч стояв бригадир. Наші очі зустрілися, ноги в мене затрусилися, мову відібрало, не знаю, що й діяти.

Детальніше...

Бувальщина

А була Галинкою

Дід Гаврило повіз до міста на продаж віники. Ще й не встиг розкласти на базарі ,як почув грубий дівочий голос:

- Што продаем, деревня?

Детальніше...

Перше знайомство з містом

Літо 1929 рік. З сіна нав'язали маленьких снопиків, скільки їх - я ще не вмів порахувати. Охайно вклали на воза, добре ув'язали мотузками, в клунок взяли харчів. І рано вирушили до міста - на базар. Батько в сінові зробив мені ямку - гніздечко. В якому я влаштувався спати. Виїхавши за

Детальніше...

Перші кроки господарювання

Фабрики й заводи робітникам, земля і воля селянам! Таке гасло було після подій 1917 року. Дісталося й моїм батькам  3 десятини землі - пахоти, та трохи лук для випасування худоби. Одна земля дісталася нам за 20 верст, аж під Прядивкою, за 3 версти. В огороді було 0,5 десятини. В сім'ї 6 окрім  батька й матері нас було троє дітей. Дві сестри і я середній, 1920 року народження.

Детальніше...

Як господарювали інші селяни

Через дорогу, напроти нас жила багатодітна сім'я з 10 чоловік Єрмолаєвих, а по вуличному (Гулині). Дружина Параска, три рази виходила заміж, бо чоловіки помирали з чехотки. Діти були Шинкаренки, Дикуни, Аршинніки (циган). Микола мій ровесник, я з ним провів своє дитинство. Земля вся в них була в городі до п'яти десятин. Господарювали дома, мали одного старого вола.

Детальніше...

Продовження балади про степ

Був колись дикий степ - дике поле.

Де віками панували бур'яни - перекотиполе.

Був і селянин-хлібороб-сівач з козубом,

Весною місив грязь рваним чоботом.

Детальніше...

Добрий день!

Вас знов турбує ваш дописувач з Бабайківки М.С. Нездійминога.

Здається достатньо зібрав матеріалу. Оце використав матеріал з шкільного краєзнавчого музею, надсилаю його Вам.

Детальніше...

Добру справу розпочало моє рідне обласне радіо, започаткувавши цикл передач "Моє рідне село." Тема ця болюча,  животрепетна і назріла далі нікуди. Бо село наше в конвульсіях, в передсмертних муках, вмирає, вимирають в Україні цілі села. Конає i моє рідне село Звонецький хутір, що в Солоняньському районі.

Детальніше...

Пряха

           

Пряди, пряди, прялко,

Тонесеньку нитку.

Я витчу полотно

Й пошию милому свитку.

Детальніше...

Про життя i працю селян-кріпаків досить широко описали в своїх творах українські письменники Т. Г. Шевченко, І. Нечуй-Левицький, П. Мирний, М. Вовчок та інші. Моє покоління вивчало їx твори, та й старожили, які зазнали панщину розповідали своїм внукам, дітям: Геленко Марія прожила 109 років, Пасічна Єлизавета Лаврінівна 104 роки, Варяниця Євдокія 101 рік. Я з ними часто спілкувався. Та це вже наша історія.

Детальніше...

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 45 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист