Головна
Єдність в різномаїтті
Азербайджанская
Білоруська
Вірменська
Грузинська
Грецька
Єврейська
Корейська
Литовська
Німецька
Польська
Роми
Російська
Місто та час
Пам’ять: події, персоналії
Коріння міста
Космічна столиця
Видатні люди Дніпр-ська
Села України
Проект Пошук
Документальне кіно
Опір в Україні ХХ ст.
Кладовища України
Конкурс им. П.Яцика
Проект «ЦЕ БУЛО...»
Музей «однієї книги»
Скарбниця народн. мистецтв
Мультстудія «Веснянка»
Дніпр. школа фотохудожників
Журнал «Етніка»
Азербайджанські
Армянські
Єврейські
Литовські
Німецькі
Російські
Генеологічне товариство
Клуб «Білий ведмідь»
Ставрографія
Програма інституту
Проекти
Авторські проекти
Видання, публікації
Контакти
Крамниця
Мапа сайту
Конкурси
До нас завітали
Наші відзнакиСемейный альбом 1893 - 1957
|
Фортеці як один із факторів виникнення сільських і міських поселень на Запорозьких теренах
| 
| Перегляди: 4246
Дана тема пов’язана з більш глобальною проблемою процесу заселення південного Подніпров’я протягом кількох століть, головним чином XVI – XVIII ст. З наближенням до визначення віку населених пунктів на території колишніх Вольностей Війська Запорозького в період, котрий в історичних джерелах представлений лише фрагментарно, що й спричинює дискусії навколо цього питання.
ОСТАННI СПРОБИ ЗАПОРОЖЦIВ ВIДСТОЯТИ СВОЇ ВОЛЬНОСТI
| | Перегляди: 2974
Дана публікація є збіркою заміток та документів з фондів Воєнно-iсторичного архіву Росiї, що відображають драматичну боротьбу запорожців з наступом царизму, з брутальностями офіційної колонізації Новоросiйського краю. Вирiшуючи головне зовнішньополітичне питання – вихід Росiї на Чорноморсько-Азовське узбережжя, царський уряд "попутно "вирішував i важливу для нього внутрішню проблему – ліквідацію стороннього тіла в самодержавно-крiпосницькому державному організмі Росії – демократично-фермерського Запорожжя. Якщо досить успішне вирішення Чорноморсько-азовської проблеми пояснювалося загальним зміцненням Росiї в другій половині XVIII ст., то активізації наступу царизму на запорозькі вольностi (крім просування державного кордону все далі на південь) сприяла ліквідація гетьманства на Лiвобережнiй Українi i початок приведення устрою Гетьманщини у відповідність з загальнодержавними порядками. Процеси, що відбувалися на Гетьманщині i Слобожанщинi, виштовхували з насиджених місць значну кількість козаків, посполитих i міщан, потік яких уряд спрямовував на південь, на зіткнення з економічними інтересами Запорозької Січі. Ускладнювала ситуацію i регульована урядом іноземна колонізація на межі з землями Вiйська Запорозького.
НЕОПУБЛIКОВАНI ПРАЦI ДО IСТОРIЇ ЗАПОРОЖЖЯ XVII-XVIII СТ.
| | Перегляди: 3411
В 20-i роки нашого столiття в Академiї Наук України вiдбувалися постiйнi органiзацiйно-структурнi змiни. Зокрема, в її соцiально-економiчному вiддiлi створювалися рiз-нi комiсiї та пiдкомiсiї з регiональної iсторiї. Однiєю з них була комiсiя дослiдження iс-то-рiї Степової (По-лудневої) України, очолювана М.С.Грушевським. Як i комiсiї iсторiї Київщини та iсторiї Лi-вобережної України, вона пiдготувала до видання обширний збiр-ник статей "Полуднева Україна". Як свiдчить листування редакцiї з авторами та iншi матерiали, збiрник виявився багато-страждальним i готувався не один рiк. Протягом 1927-1930 рр. кiлька разiв змiнювався змiст збiрника, зникали однi автори i з'являлися iншi. Серед авторiв знаходимо академикiв М.Грушевського i П.Туткiвського (про природу Степової України), вiдомих дослiдникiв I.Крип'якевича i В.Пархоменка, М.Макаренка i В.Герасименка, Н.Полонську-Василенко i М.Слабченка, Я.Новицького i А.Синявського. До певної мiри через труднощi матерiальнi, а бiльше – з причин полiтичного характеру публiкацiя збiрника затримувалася i вносилися корективи в ав-торський склад.
Документи РДВІА про торгівельні відносини між Запорозькою січчю і гетьманщиною у другій пол. XVI ст.
| | Перегляди: 3050
Одним з найбагатших документами з історії Запорозької Січі останнього періоду її існування є Російський державний воєнно-історичний архів у м.Москві. Вони відображають найрізноманітніші сфери життєдіяльності цього, у звісній мірі, автономного економічного, політичного, культурного організму. Ці документи розкидані по різних фондах у розпорошеному або компактному стані. Багато таких документів утримує в собі Ф.52 — «Потьомкін-Таврійський Григорій Олександрович», — який складається з 3.574 справ. Вже одна та обставина, що значний період його військового та державного життя був пов’язаний із Південною Україною, говорить про наявність у вказаному архівному фонді документів, котрі відображають історію цього регіону. Ліквідація Запорозької Січі у 1775 році, природно, вплинула на долю її обширного архіву. Частина Січового архіву опинилася у фонді Г.О.Потьомкіна. Про це свідчить і красномовна назва справи №1, в якій документи охоплюють роки 1735–1760: «По Запорожскому войску. Черновые бумаги по переписке Коша Запорожского с Правительствующим Сенатом, Коллегией Иностранных Дел, с гетманами и разными учреждениями выясняющие права и привилегии Войска Запорожского, внутренние его распорядки и недоразумения с Крымом за 1755–1759 гг., которые найдены в Кошевой Церкви при уничтожении Сечи. На 290 листах».
ДОКУМЕНТИ КАНЦЕЛЯРІЇ НОВОРОСІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ДО ІСТОРІЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ НАПЕРЕДОДНІ ЇЇ ЛІКВІДАЦІЇ
| | Перегляди: 3020
Дана підбірка документів є публікацію актових джерел до історії Запорозької Січі, що зберігаються в Російському державному воєнно-історичному архіві, зокрема у фонді 52 — «Г.О. Потьомкін-Таврійський» (спр.37). Це чорнові «відпуски» документів, направлених з Канцелярії Новоросійської губернії офіцерам царської армії, які перебували на українських землях в період російсько-турецької війни 1768-1774 рр., а також рапорти (оригінали та копії) офіцерів у Канцелярію Новоросійської губернії. Особливий інтерес становить «Журнал переписки с запорожским старшиною Андреем Лукьяновим», до якого додано оригінали листів запорозької старшини в Канцелярію Новоросійської губернії. Частина цих листів підписана останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським. Автор залишає текст документів без граматичної правки, аби найбільше відобразити не лише драматичний період в історії Запорозької Січі, але й особливості російського і українського письма того часу (хоч запорожці зобов’язані були писати російською мовою, український говір і написання іноді досить виразні у їх паперах). В деяких випадках слова неможливо розібрати не тільки через нечіткий почерк, але й через погану збереженість документів. Зміст документів не коментуємо через його прозорість і доступність розумінню читача будь-якої кваліфікації.
БОРОТЬБА ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ СВОЇХ ВОЛОДIНЬ В 50-60-ТI РР. XVIII СТ.
| | Перегляди: 3516
Пiсля повернення запорожцiв пiд протекторат Росiї в 1734 р. i вiдновлення Сiчi (Но--вої) для них починається новий етап iснування. Вiн характеризується не лише ак-тив-ною участю запорожцiв у численних росiйсько-турецьких вiйнах, посиленням соцi-аль-ного роз-шарування в середовищi козацтва i виникненням заколотiв на Сiчi, але й постiйною боротьбою запорозьких козакiв за збереження своїх "вольностей". Принци-по-вою вiд-мiн-нiстю Нової Сiчi вiд її попередникiв було те, що в межах її володiнь з'яви-лись поселенцi некозацького стану. Спочатку це були поселенцi Української укрiплен-ної лiнiї, котрi при сприяннi урядових осiб все глибше проникали в козацькi землi, а пiзнiше iноземнi колонiсти Нової Сербiї та Слов'яно Сербiї. Прикордоннi з Миргород-ським i Пол-тавсь-ким полками землi через поселення на них (у вiдсутнiсть запорожцiв до 1734 р.) посполитих цих полкiв фактично були вiдторгнутi вiд "Запорозьких воль-но-стей", що спричинило три-валi суперечки мiж запорожцями i старшиною вказаних полкiв.
Ставрографія
На сайті 137 гостей та відсутні користувачі
